Коломийсько-Чернівецька єпархія УГКЦ

Блаженніший Патріарх Святослав та архієреї УГКЦ з різних країн світу 29 серпня відвідають Коломию

29 серпня Глава УГКЦ Блаженніший Святослав (Шевчук) та понад сорок єпископів, які представляють нашу Церкву в різних країнах світу, прибудуть до Коломиї, щоб вшанувати світлу пам'ять архієреїв Коломийсько-Чернівецької єпархії владик Павла Василика та Миколая Сімкайла.

У зв’язку з проведенням у м. Івано-Франківську Патріаршого Собору - "Жива парафія - місце зустрічі з живим Христом - 25-27 серпня та Синодом Єпископів УГКЦ, що відбудеться 30 серпня - 6 вересня у м. Івано-Франківську, Блаженніший Святослав та єпископи виявили бажання молитовно вшанувати пам'ять визначних владик з Коломийсько-Чернівецької єпархії - кир Павла Василика та Миколая Сімкайла.

Верховне духовенство УГКЦ прибуде до катедрального собору Преображення Христового м. Коломиї о 9.00 год. О 9.30 у головній святині єпархії розпочнеться заупокійна Божественна Літургія, де архієреї молитимуться за спочилих у Бозі своїх співбратів у єпископстві.

Опісля архієреї відвідають музей сакрального мистецтва, що при катедральному соборі, де збережена вся колекція старовинного церковного мистецтва, зокрема ікон, які впродовж життя збирав світлої пам’яті владика Миколай Сімкайло.

Духовенство також планує відвідати Національний музей народного мистецтва Гуцульщини і Покуття імені о. Йосафата Кобринського та музей "Писанка".

Унікальну святиню підпільної УГКЦ єпископи також відвідають в Яремче (Дорі), де збережена капличка в якій відправлялися Богослужіння і уділялися Святі Тайни у часі переслідування і заборони УГКЦ, зокрема священиком о. Михайлом Косилом. Ця будівля була також центром підпільної семінарії УГКЦ. Тут уділяв священичі свячення світлої пам’яті владика Павло Василик.

Під час повернення до Івано-Франківська верховне духовенство відвідає музей “Історії підпільної Української Греко-Католицької Церкви” в с. Фетьків, що на Надвірнянщині. В ескпозиції музею представлено: літургічні і особисті речі духовенства та вірних 1946-1989 років, колекція антимінсів, стародруків, ручних хрестів, фотографій, документів, а також унікальна збірка довоєнних та підпільних монаших габітів.

Правлячий архієрей Коломийсько-Чернівецької єпархії кир Василій (Івасюк) разом з Синодом Єпископів УГКЦ запрошує священиків та вірян єпархії взяти участь у поминальній Літургії для молитви за упокоєння владик Павла Василика та Миколая Сімкайла, котрі в своєму відданому служінні пронесли тягар підпільної Церкви.

о.Василь Перцович, прес-секретар єпархії

 

28 серпня - Успіння Пресвятої Богородиці

Наш церковний рік не тільки багатий на різні Богородичні празники, але він також ними починається і завершується. Його відкриває празник Різдва Пресвятої Богородиці, а завершує її славне Успіння, що в наших літургійних книгах має таку величну назву: "Успіння Пресвятої славної Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії".

День смерті Пресвятої Богородиці називається в нашій Церкві Успінням, бо її тіло після смерті не зазнало тління, але одразу з душею було взяте до неба. Не маємо історичних даних, як довго Божа Мати ще перебувала на землі після Христового Вознесіння, ані коли, де і як Вона померла, бо про це у Євангелії нічого не згадано. Основу празника Успіння творять священна традиція Церкви від апостольських часів, апокрифічні книги, постійна віра Церкви та однозгідна думка Святих Отців і Вчителів Церкви першого тисячоліття християнства.

Празник Успіння належить до найстарших Богородичних празників. Він почався в Єрусалимі невдовзі після Собору в Єфезі (431 р.). Первісне празнування пам'яті Успіння під впливом Єфеського Собору наголошувало радше привілей її Богоматеринства і тому звалося "Свято Марії-Богоматері". В одній з похвальних бесід на честь Преп. Теодосія Великого (+529) говориться, що палестинські монахи щорічно з великим торжеством святкували 15 серпня "Пам'ять Богоматері", це є пам'ять її Успіння. В Сирії в 5 ст. цей празник мав назву "Пам'ять Блаженної".

У 6 ст. цей празник отримує свою теперішню назву: "Успіння Пресвятої Богородиці". В перших віках не всі Церкви Сходу святкували Успіння в тому самому часі. Олександрійський патріарх Теодосій (+567) приписав празнувати Успіння 6 січня, а празник її Внебовзяття 9 серпня. Етіопська Церква і сьогодні 6 січня празнує "Успіння тіла нашої Чистої, Святої, Славної Богородиці Діви Марії", а 9 серпня "Вознесіння тіла нашої Діви Марії, Богородиці на небо". Вірмени святкують Успіння в неділю між 12 і 18 серпня. Інші Церкви празнували його 18 серпня. Цісар Маврикій (582-602) поширив празник Успіння на цілу візантійську державу і наказав святкувати його 15 серпня, бо того дня він був осягнув перемогу над персами.

Про ікону

Існує певна аналогія між іконою "Успіння Богородиці" та іконою "Anastasis" - "Воскресіння Христове". Західні іконописці виділяють у житті Христа два моменти. Спершу смерть та зшестя в Ад, а потім - воскресіння. На Сході, навпаки, - зшестя в Ад вже є воскресінням, адже смерть вже подолана смертю. Та ж сама концепція виражена також на Богородичних іконах: тут "успіння" є пробудженням у Царстві Божому.

У них насамперед спостерігаємо явище смерті: душа виходить з тіла. Але вона не сходить у Шеол, до пекла, що відповідало б єврейським уявленням. Не піднімається вона й до неба, як би цього хотіла грецька платонічна теорія. Її беруть руки Христа: "Душі праведних у руці Божій" (Муд. 3, 1). Христос тримає в руці душу своєї Матері з такою ж ніжністю, з якою Вона тримала на руках воплоченого Бога у подобі Дитяти. Лик Богородиці у хвилину смерті виражає спокій, її очі закриті, руки складені на грудях.

Дивною може здаватися сцена, яку на деяких іконах "Успіння" зображають перед труною: якийсь єврей хоче торкнутися Богородиці руками, але ангел без вагань відрубує їх мечем. Таким буквальним способом легенда виражає сувору настанову: забороняється наближатися до тайн потойбічного життя з тою ж цікавістю і з тими ж методами пізнання, які застосовуються до світу явищ.

Але найбільш дивовижним і догматично найбільш глибоким іконографічним мотивом є не вознесіння Богоматері у центральній сцені, а сходження на землю Христа серед херувимів, у славі, яка належить Йому в кінці віків. Таким чином, перехід від цього життя до іншого здійснюється через Христа, через Його присутність. Для Його Матері останній прихід Христа настав раніше, адже вона є есхатон - остаточна досконалість створіння.

Тут знаходить своє найкраще вираження есхатологізм східних Церков: другий прихід Христа на землю - це факт майбутнього, яке нас очікує. Але для святих воно вже певним чином відбулося. Тому на Сході з такою побожністю поклоняються чудотворним мощам, тілам святих, які збереглися нетлінними після смерті. Вони є невеликою частиною Небесного Єрусалима посеред цього світу. Успіння Богородиці є свідченням цієї надії і запорукою певності у цьому.

Тропар та кондак

Тропар, глас 1: У різдві дівство зберегла ти, в успінні світа не оставила ти, Богородице. Переставилася ти до життя, бувши Матір'ю Життя. І молитвами твоїми ізбавляєш від смерти душі наші.

Слава, і нині: Кондак, глас 2: В молитвах невсипущу Богородицю і в заступництвах незамінне уповання гріб і умертвіння не втримали. Бо як Матір Життя до життя переставив той, хто вселився в утробу приснодівственну.

Послання святого апостола Павла до Филип'ян 2, 5-11

Браття, плекайте ті самі гадки в собі, що були в Христі Ісусі. Він, бувши в Божій природі, не вважав за здобич Свою рівність із Богом, але применшив Себе Самого, прийнявши вид слуги, ставши подібним до людини. Подобою явившися як людина, Він понизив Себе, ставши слухняним аж до смерти, смерти ж хресної. Тому й Бог Його вивищив і дав Йому ім'я, що понад усяке ім'я, щоб перед іменем Ісуса всяке коліно приклонилося на небі, на землі і під землею, і щоб усякий язик визнав, що Ісус Христос є Господь на славу Бога Отця.

Євангеліє від Луки 10, 38-42; 11, 27-28

В той час увійшов Ісус в одне село, і одна жінка, на ім'я Марта, прийняла Його в свій дім. А в неї була сестра, що звалась Марія, що, сівши у ніг Ісусових, слухала слова Його. А Марта клопоталась великою послугою і, станувши, сказала: Господи, чи не зважаєш, що сестра моя одну мене зоставила служити? Скажи, отже, їй, щоб мені помогла. І відповівши, Ісус сказав їй: Марто, Марто, ти журишся і клопочешся про многе. А одне є на потребу. Марія ж вибрала добру часть, що не відніметься від неї. І сталося, як Він це говорив, одна жінка, піднявши голос з народу, сказала Йому: Блаженна утроба, що носила Тебе, і груди що кормили Тебе. Він же сказав: Отож блаженні ті, що слухають Боже слово і зберігають Його.

 

Духовно-молитовна акція "Молимось за тебе повсякчасно!"

Для популяризації практики щоденної молитви за наших воїнів поширюємо між вірними листівки "Ми за тебе молимося".

Ціллю цього проекту є духовна опіка над нашими воїнами, які перебувають на фронті і своєю жертвою та посвятою захищають свободу і територіальну цілісність нашої батьківщини.

Особливістю проекту є його особистий характер, а саме: окрема людина, сім’я, або група вірних зобов’язується щоденно молитися за одного воїна. Ця щоденна молитва може мати різні виміри та прояви: можна, наприклад, молитися кілька разів "Отче наш" і "Богородице Діво", молитву на Вервиці, або Ісусову молитву, Акафіст чи Молебень тощо. Важливо, щоб ця молитва - в такій чи іншій формі - відповідно до можливостей, творилася щоденно.

Заповнити листівку слід так: під словами "Повертайся живим!" можна дописати кілька слів особистого побажання; після слів "З Тобою в молитві" написати ім’я особи/осіб, котрі беруть на себе зобов’язання молитися за воїна. Також вказати назву парафії та назву села чи міста, де вона знаходиться. Не рекомендується писати домашньої адреси чи мобільного телефону, як з мотивів приватності, так і – безпеки, на випадок, якщо б листівка попала на фронті у руки ворога; Листівку Ви можете заповнити у храмі і відразу віддати її отцеві парохові; Якщо за одного воїна бажає молитися уся сім’я, тоді імена членів сім’ї слід записати на одній листівці. Але Ви можете взяти і кілька листівок – для кожного члена сім’ї; в даному випадку кожен член сім’ї молиться за іншого воїна, якого бере під свою особисту духовну опіку. Відповідно в окремих листівках вписується ім’я того члена сім’ї, який бере на себе молитовне зобов’язання.

Заповнені листівки слід повернути отцеві парохові, який відтак передасть їх через капеланів УГКЦ нашим воїнам на фронті. Оскільки ім’я воїна для Вас невідоме, перед початком взятої на себе молитовної практики Ви можете промовляти: "За українського воїна, якому передали листівку".

Листівки НЕ Є ДЛЯ ПРОДАЖУ! Але Ви можете скласти добровільну пожертву, яка буде використана на покриття видатків на друк та доставку листівок на фронт.

Нашою щоденною молитвою духовно підтримаємо наших героїв та випросимо для них здоров’я, силу духа і Божу опіку, а для усього нашого народу - Боже благословення і тривалий мир - за молитвами та заступництвом Пресвятої Богородиці та всіх Святих і Праведних української землі!



Джерело: Живе телебачення

 

ДЕКРЕТ
щодо заборони встановлення "хвалебних хрестів"



№ 223 від 19 травня 2015 р.Б., м. Коломия

На території Коломийсько-Чернівецької єпархії УГКЦ поширилася практика встановлення так званих "Хвалебних хрестів", інформацію про які вірні отримали із журналу "Діти Непорочної" № 6 за 2013 р., (видавець - релігійне позаконфесійне видавництво "Добра книжка").

Нам стало відомо, що вказаний рух за встановлення "хвалебних хрестів" у 1990-х роках Комітетом з питань культів був внесений в список "Les adeptes des sectes", тобто такий, що існує поза Католицькою Церквою.

Листом №165 від 25 березня 2015 р.Б., ми просили Канонічний відділ Патріаршої курії УГКЦ надати канонічну оцінку щодо встановлення "хвалебних хрестів", а також щодо можливості поширення журналу "Діти Непорочної" на канонічній території УГКЦ.

Провівши відповідне дослідження, Канонічний відділ Патріаршої курії УГКЦ листом КВ-2015/6 від 15 травня 2015 р. Б., ствердив, що рух "хвалебних хрестів" відповідає подіям, які відбулись у м. Dozulé (Франція) на території дієцезії Bayeux-Lisieux, де почали розповсюджуватись свідчення про тзв. "об’явлення" Матері Божої пані Мадлен Омонт (Madeleine Aumont), які вона "отримала" на протязі 1972 і 1978 років.

Продовжити читання...

 

Близько двох сотень науковців, священиків та гостей з усієї України взяли участь у конференції до 150-ліття митрополита Андрея Шептицького у Коломиї

20травня спільними зусиллями управління Коломийсько-Чернівецької єпархії УГКЦ, Коломийського інституту Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника та Національного музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття ім. о. Й. Кобринського у Коломиї провели Всеукраїнську наукову конференцію з міжнародною участю, присвячену до 150-ліття народження митрополита Андрея Шептицького.

Науковці з одинадцяти вищих навчальних закладів України представили свої дослідження у вивченні духовної спадщини українського Мойсея. У роботі конференції за назвою: “Митрополит Андрей Шептицький - великий праведник України, фундатор національно-культурного відродження в Україні” взяли участь понад сто священнослужителів Коломийсько-Чернівецької єпархії.

Продовжити читання...

 

Рекомендації парафіяльним священикам щодо практичних аспектів втілення в життя Звернення про душпастирство в умовах війни (окрім виразно згаданих у Зверненні рекомендацій)

І.БОЖЕ СЛОВО І КАТЕХИЗАЦІЯ

1. У проповідях та навчаннях звертати особливу увагу на проголошення Божого Слова згідно зі Зверненням Блаженнішого Святослава про душпастирство в умовах війни.

2. Поглиблювати розуміння вірних важливості молитви за ворогів, зокрема за навернення Росії.

Продовжити читання...

 

Звернення до священиків про душпастирство в умовах війни

Дорогі співбрати у Христовому священстві!

Протягом останнього року в душпастирській практиці перед нами часто постають виклики і запитання, з якими ми досі не мали справи: масові смерті активістів на Майдані, війна на Сході України, атмосфера тривоги, непевності та страху, а відтак - симптоми депресії і зневіри в суспільстві. Проте водночас простежуємо в українському народі потужне автентичне пробудження людського духу і солідарності, бажання працювати заради загального добра, вияви гідної подиву самоорганізації та жертовності.

Довіра до Церкви в суспільстві залишається найвищою. А це означає, що люди очікують від духовного проводу орієнтирів у цей складний час. Адже в кожній парафії є ті, які беруть участь у воєнних діях, їхні родичі чи знайомі; багато родин пережили втрати рідних і близьких. Війна зачепила всіх мешканців нашої країни. Навіть ті, що спостерігають за подіями на Сході перед екранами телевізорів, опосередковано втягнуті в них, а тому - теж травмовані.


Продовжити читання...

 

"Нехай Божа мудрість поведе нас!"
Пастирське послання Глави УГКЦ з нагоди Року митрополита Андрея Шептицького

Дорогі в Христі!

Згідно з рішенням Синоду Єпископів Української Греко-Католицької Церкви, 1 листопада 2014 року в нашій Церкві розпочався Рік митрополита Андрея Шептицького. Це рік, в котрому виповнюються дві круглі дати: 70-ліття з дня смерті Митрополита, яке ми вже церковно відзначили, та 150-ліття з дня його народження, до якого ще тільки готуємося.

Ці великі ювілеї належить гідно вшанувати. Адже столітній ювілей Андрея Шептицького публічно відзначали хіба на поселеннях, тоді як на матірних землях голос нашої Церкви був скутий заборонами й репресіями. Ім’я Митрополита молитовно згадували лише за щільно затуленими вікнами підпільних молитовних зібрань чи за колючим дротом сибірських таборів.

Теперішня релігійна свобода, яка принесла нам найвищий дар - можливість вільно молитися Богові, створює також нагоду гідно й усім миром відзначити 150-річчя цього великого церковного мужа. Так, він справді був великим у ділах своїх: це батько Церкви й етнарх бездержавного народу. За переказами, він почувався позиченим своїм славним родом, окрасою якого став. Але ще більше він був нам позичений Богом, коли на Церкву й народ наш насувалася руїна ХХ століття й люди потребували Пастиря, духовний рівень якого відповідав би викликам часу.


Продовжити читання...

 

Заклик Синоду Єпископів продовжувати безперервну молитву і піст за мир в Україні

Дорогі в Христі! Упродовж останніх місяців Українська Держава та наш народ переживають чи не найважчий період свого буття в новітній історії. Ми всі є свідками, а багато з нас і учасниками швидких суспільних перемін, що часто супроводжуються драматичними чи навіть трагічними подіями.

Однак, свідомі того, що немає нічого випадкового, за всім стоїть Господь, ми відчуваємо, що ці переміни сповнені надії, бо є провісниками народження, хоч і болісного, нової України. Поступово вмирають залишки радянського способу життя та приходить усвідомлення дійсної незалежності нашої країни. Перед обличчям новітніх небезпек народ України єднається у своїй готовності захищати Вітчизну, відстоювати її соборність та право кожного громадянина жити у вільній, демократичній та європейській державі.

У Святому Письмі ми знаходимо чимало описів драматичних моментів в історії Божого народу. Не один раз ізраїльтянам доводилося навіть зі зброєю в руках відстоювати право жити в обітованій, Богом даній землі. Утім, усі блага, які Господь дарував своєму народові, не були здобутками людини – її сили, багатства, політичної потуги чи союзів із могутніми сусідами. Усі перемоги над ворогами були виявом Божої могутності, свідченням того, що то сам Господь перемагає через зусилля своїх людей. Пригадаймо перемогу Давида над Голіятом (пор. 1 Сам. 17) чи ассирійську навалу на Єрусалим за часів царя Ахаза (пор. Іс. 7). Усвідомлюючи могутнє Боже втручання в хід історії свого народу, пророк Ісая виголошує: "Ось Бог – моє спасіння! Я уповаю і не боюся, бо Господь моя сила й моя пісня, Він - моє спасіння!" (Iс. 12, 2).

Подібний духовний досвід здобула кожна віруюча людина в Україні, яка, стоячи останніми місяцями в пості і молитві перед Божим обличчям, благала в Господа допомоги та заступництва перед силами зла, що опанували наш край. Початок оновлення влади в нашій державі, президентські вибори, які показали консолідацію українського суспільства і здатність народу брати на себе відповідальність за своє майбутнє, збереження міжрелігійного та міжнаціонального миру в країні - усе це плід вислуханих Богом молитов, прояв сили Покрову над нами Пресвятої Богородиці, посвяту України якій ми відновили 6 квітня цього року. Словами Літургії Івана Золотоустого складімо сьогодні подяку Господеві за всі дари, які ми в цей час від Нього отримали - "явні і неявні, знані і незнані".

У нашому стоянні перед Божим обличчям ми не самі. У молитві з нами єднається Святіший Отець Франциск, з нами солідаризуються християни в усьому світі, мільйони людей доброї волі різних народів і віровизнань. Складаємо сердечну подяку всім молільникам, які невпинно підносять свої руки до Господа, благаючи Його про вільну і соборну Україну, за мир і краще майбутнє для її дітей.

Перед нами сьогодні стоїть багато нових викликів. Шлях до миру і оновлення країни ще не пройдений до кінця. Сили темряви ще не відступили з нашої землі, навпаки, вони посилили свої смертоносні атаки, зокрема у східних регіонах України.

У цих обставинах доречно пригадати момент з історії старозавітного Божого народу, коли він протистояв великому війську царя Амалека. Під час битви Мойсей та Арон вийшли на верхів’я гори, а Ісус Навин воював із ворогом у долині. "І сталось: як підіймав руки Мойсей, то брав гору Ізраїль, а як опускав, брав гору Амалек" (Вих. 17, 11).

Цю біблійну напругу духовної боротьби відчуває сьогодні кожен мешканець України. Усі ми благаємо в Господа миру для нашої землі, перемоги для нашого війська та успішного служіння новообраного Президента. Ми не можемо змиритися з майже щоденними звістками про смерть наших військовослужбовців та вбивствами, викраденням і тортурами мирних людей; не можемо байдуже спостерігати, як у нашій миролюбній країні з’являються тисячі біженців із Криму та зі східних областей.

Наше християнське сумління каже нам, що для того аби перемогти Амалека наших днів, ми не маємо права опускати рук, а повинні, беручи приклад із Мойсея, надалі тривати в молитві та пості. Тому в цей непростий для нашого народу час благаймо в Господа перемоги над підступами зовнішнього агресора і миру для нашої землі. "Коли Господь та не будує дому, - дарма працюють його будівничі. Коли Господь не зберігає міста, - дарма пильнує сторож" (Пс. 126, 1), - вчить нас псалмоспівець.

Закликаємо вірних нашої Церкви, усіх християн та людей доброї волі продовжити безперервний піст і молитву за мир та краще майбутнє України. Практичні вказівки стосовно продовження цього духовного подвигу додаємо до цього Звернення. Просимо отців-душпастирів оголосити цей порядок та належним чином його підтримувати.

Нехай Господь поблагословить і стереже нас!
Нехай Господь засяє обличчям своїм на нас і буде милостивий до нас!
Нехай Господь оберне обличчя своє до нас і дасть нам мир! (пор. Чис. 6, 24–27).


Від імені Синоду Єпископів
Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ
† СВЯТОСЛАВ



Дано в Києві, при Патріаршому соборі Воскресіння Христового,
у день Святого святителя Митрофана, патр. Царгород­ського,
17 червня 2014 року Божого



Практичні душпастирські вказівки щодо спільної молитви та посту за Україну



1. Доручаємо продовжувати в парафіях, монастирях та семінаріях безперервну цілодобову молитву,відповідно до порядку, визначеного отцями-парохами та настоятелями.

2. Закликаємо всіх наших вірних та людей доброї волі щодня о 21.00 єднатися в спільній молитві за Україну в таких наміреннях:

понеділок - за успішне служіння Президента, Уряду та Верховної Ради України;
вівторок - як учив нас Господь наш Ісус Христос, молимося за ворогів: за навернення тих, хто переслідує і атакує нас;
середа - за українське військо;
четвер - за правоохоронні органи і міліцію;
п’ятниця - за поранених, полонених, біженців та їхні родини;
субота - поминання усопших, зокрема загиблих воїнів і всіх невинно убієнних;
неділя - за єдність і соборність України.

3. Заохочуємо вірних також до приватних молитов за Україну.

4. Оголошуємо безперервний строгий піст у наших єпархіях та екзархатах за таким порядком:

понеділок - Київська архиєпархія, Донецький, Харківський, Одеський і Кримський екзархати;
вівторок - Львівська архиєпархія, Стрийська єпархія;
середа - Івано-Франківська архиєпархія, Коломийсько-Чернівецька єпархія;
четвер - Тернопільська архиєпархія, Бучацька єпархія, Самбірсько-Дрогобицька єпархія;
п’ятниця - Сокальсько-Жовківська єпархія, Луцький екзархат.

5. Доручаємо після кожної Божественній Літургії співати молитву "Боже великий, єдиний".
  • Правлячий Архієрей



    Преосвященний Владика
    Кир Василій Івасюк
  • Канцелярія єпархії
    Протосинкел
    о. Богдан Іванюк

    Канцлер
    о. Олександр Селезінка

    Економ
    о.Віктор Прийдун

    Віце-канцлер
    о. Микола Горецький

    Юрист
    п. Віра Сліпко
  • Церковний трибунал
    Судовий вікарій
    о. Володимир Прокіпчук

    Судді
    о. Юрій Лукачик
    о. Юрій Терещенко

    Захисник вузла
    Сергій Триф'як

    Нотар Олександра Болехівська
    +38 093 7592620
  • Прес-секретар
    о. Василь Перцович
    e-mail: percovych@ukr.net

    Канцелярія єпархії
    вул. І.Франка, 29, м.Коломия
    Івано-Франківської обл.
    78200 Україна
    e-mail: katedra-2005@ukr.net

    Наші кнопки
  • Дизайн
    pent@gon : studio
  • Підтримка
    Коломия ВЕБ Портал
  • Розміщення
    Дата-центра ВОЛЯ