Коломийська єпархія УГКЦ
Зображення із фотогалереї

Християнський вісник

Церковний дрес-код

2017-06-22 10:51:00

Чи можна ходити до церкви в джинсах, міні-спідниці, шортах? Яким є найкращий “церковний” дрес-код для молодої людини? Своєю думкою діляться імідж-дизайнер, священик та дружина священика, в той час як молодь намагається вгадати, як краще одягнутися, коли зайдеш до храму.

БФ “Карітас” розпочав проект для вирішення проблеми спілкування між коломиянами і переселенцями

2017-06-16 20:00:37

Доволі часто з уривків приватних розмов можна почути нарікання на людей-переселенців, мовляв прийшли на все готове, “вони зовсім не трудолюбиві”, а ще смітять і не поважають чужу працю, розмовляють російською мовою та ще цілий ряд всяких неприємностей і звинувачень.

Духовно-екологічні роздуми над Знаннями як даром Святого Духа

2017-03-29 21:45:03

Знання – це дар Святого Духа, який допомагає ще більше заглибитись у таємницю Божої любові до Свого Створіння.

 

І Вселенський собор і аріянська єресь

Ще на світанку заснування Церкви Христової апостоли і євангелісти застерігали, що в стадо Христове закрадуться вовки, одягнені в овечу одежу, для того, щоби звести вірних на манівці. Христос через євангеліста Матея застерігає вірних від лжепророків (див. Мт. 7, 15-20). Особливо дбайливо і багаторазово про це ж застерігав св. Апостол Павло в Діяннях (див. Ді. 24, 5). В іншому місці Діянь апостольських св. Апостол пише: „Я знаю, що по моїм відході увійдуть між вас вовки хижі, які не будуть щадити стада.” Найбільше апостола боліло те, що „з-поміж вас самих повстануть люди, що говоритимуть погубні речі” (пор. Ді. 20, 29-30; Гал. 5, 20). Такі небезпеки передбачав і св. Апостол Петро (2 Петра 2, 1).

Злий дух, що є генієм зла, через людей намагався посіяти брехливі видумки, які суперечили Святому Письму. Знаючи досконало людську психологію, він знаходив у серці і розумі людини щілини, як знаходять щілини паразити в природі, і через ці щілини (а ними є в першу чергу гордість) вносив смуту в людську сутність, з чого і народжувалися неправдиві ідеї, незгідні з євангельськими правдами, що проростали в цілі вчення, а це приносило велику шкоду, смути, ворожнечу в християнські згромадження.

Натхнені Святим Духом євангелісти і апостоли Христові знали наперед, у глибину століть і тисячоліть, усі події, усі звивини і небезпечні рифи, на які наткнеться корабель Церкви Господньої, тому не тільки застерігали, але також навчали Церкву, як поводитися з такими вовками. Не сентименти, а строга євангельська логіка і правда, не запобігання, а безкомпромісний осуд усією Церквою повинні бути відповіддю на єретичні домисли лжевчителів.

Звідси і входить у вжиток грецьке слово „hairesis” – в нашій мові „єресь”. Первісне значення його – „вибір, учення, школа, секта”. За історію Церкви таких „учень-єресей” було багато. Здебільшого вони прибирали назви, які були похідними від імен тих „научителів-єретиків”, або місцевості, міста, де така єресь зародилася. З історії відомі єресі: николаїтів, ебіонітів, монтаністів, новатіан, гностиків, манихеїв, монархіан, савеліян, македоніян, пелагіян, несторіян, монофізитів, макотелітів та багато інших.

Але сьогодні ми будемо говорити про єресь аріян.

Як відомо, в 312 р. імператор Костянтин став першим правителем з Візантії, який не тільки перестав переслідувати християн, але визнав християнство як правдиву релігію і сам став християнином. В ті часи і зародилася аріянська єресь, почала набирати сили і розповсюджуватися в християнських згромадженнях. Її засновником був священик з Олександрії Арій (помер 336 р.). Він учив, що Син Божий – Слово – не є відвіку і не має з Отцем спільного Божого Єства. Син Божий, – говорив Арій, – є сотворінням, як усі люди, витворений всемогутньою волею Отця з нічого. Хоч і створінням першим і найдосконалішим, через яке згодом був сотворений світ. Це попереднє єство між Богом і світом згодом з’єдналося з людиною Ісусом. Тому Ісус не є правдивим Богом, але через старанне застосування своєї свобідної волі дійшов такої досконалості, що Бог прийняв Його за Сина, він стався Богом і почитається тепер як правдивий Бог.

Так говорити могла людина, яка або не знала глибоко Святого Письма, або явний ворог євангельської правди. За століття, які пройшли від часу Арія і його лжевчення, на тему Богочоловіка Ісуса Христа написані томи і томи найбільшими умами богословської науки, але всі ці томи випливають із коротких слів самого Ісуса: „Бога ніхто не бачив ніколи: Єдинородний Син, що в лоні Отця, Той об’явив” (Ів. 1,17).

Для тих наших вірних, хто хотів би більше заглибитися в проблему божества Сина Божого Ісуса Христа, наведемо ще одне місце із Святого Письма. Якось апостол Филип несміливо попросив Ісуса показати учням Отця. Ісус відповів: „Стільки часу Я з вами, і ти не знаєш Мене, Филипе? Той, хто бачив Мене – бачив Отця”. Тут Ісус проголошує Себе Єдиним Сином Божим. Він говорить не як пророк від імені Сущого, але як Сам Сущий.

Христос постійно називає себе Сином Небесного Отця: „Ніхто не знає Сина, крім Отця, і Отця не знає ніхто, крім Сина”; „В Мені Отець і Я в Отці”.

На всі напоминання до Арія визбутися своїх помилок, Арій відповів гордою відмовою, і тому в 321 р. єпископ відлучив Арія від Церкви, незважаючи на те, що Арія підтримували навіть деякі єпископи. Імператор Костянтин, що уважно вникав у справи Церкви, спочатку цю суперечку вважав маловажною, але справа почала набирати загрозливих ознак і наслідків, і тому імператор, разом з Папою Сильвестром І скликав І-й Вселенський Собор. Собор зібрався в місті Нікеї в 325 р., на нього прибуло 318 єпископів зі всього християнського світу, серед них такі світила тодішньої Церкви як Миколай Мірлікійський, св. Атаназій Великий (тоді ще тільки в гідності диякона, а пізніше патріарх Олександрійський), св. Гозій – єпископ з Кордови. На Собор також прибув Арій зі своїми послідовниками. В часі розбору собор єпископів однодушно висловився за апостольською наукою: що „Ісус Христос є правдивим Богом, Єдиносущним Богу Отцю”. Собор осудив вчення Арія і його послідовників, як надзвичайно шкідливе і вперше виклав вчення Церкви в стислому викладі для вжитку всіх християн у практичному духовному житті, яке дістало назву Символа Віри. Це той самий Символ віри, який до сьогодні звучить під час наших Богслужень, в щоденних молитвах наших вірних, лиш в Символ віри Нікейський входило лише 7 членів-пунктів. Пізніше його було доповнено на наступному ІІ-му Вселенському соборі ще 5-ма членами-пунктами, разом – 12. досі він звучить на всіх мовах християнського світу і викладає стисло все те, у що повинні вірити християнин.

Арій і його послідовники вперто обстоювали свої єретичні думки, тому всі вони були відлучені від Церкви, а імператор засудив Арія на вигнання з країни.

Справа Арія на цьому не закінчилася. Після його вигнання прихильники-аріяни завірили імператора, що нібито Арій погоджується з рішенням Собору, він тільки відкидає із Символа віри слово „Єдиносущний”, бо такого не зустрічається в Святому Письмі. Імператор дозволив Арієві повернутися з вигнання і зобов’язав Святого Атаназія, вже на той час Патріарха Олександрійського, прийняти Арія в лоно Церкви. Святий відмовився прийняти відступника. Послідовники Арія за допомогою наклепів домоглися того, що імператор вигнав самого Атаназія до Тревіру.

Згідно наказу імператора, Арія мали прийняти до церкви в Царгороді, але при в’їзді до міста Арій нагло помер.

Однак аріянська єресь і на цьому не закінчилася. Послідовники аріанства схилили на свою сторону наступників імператора Констянтина – Констанція і Валєнса, котрі прикладали неймовірних зусиль, щоби аріанство поширювалося. Багато єпископів було вигнано зі своїх місць, а на їх місце прийняли аріян. Був час, коли здавалося, що аріанство візьме верх у Східній Церкві, але Бог охоронив свою Церкву. Наступний імператор і святий Теодозій Великий дозволили не приймати аріянської єресі, а в 380 р. видали розпорядження, щоби „всі тої релігії додержувалися, яку сповідує римський єпископ Дамазій”.

Аріанство поступово почало втрачати грунт, хоч своєю отруйною злобою відзивалося в різних куточках світу на протязі усіх століть. В наші дні це ложне вчення пишним цвітом розцвіло в середовищі Свідків Єгови, які навіть не називають себе християнами, а свою Богоборчу єресь супроти Сина Божого і взагалі супроти Пресвятої Тройці постійно намагаються нав’язати малосвідомим громадянам в багатьох країнах, в тому числі і в Україні.

1-й Вселенський Собор, що дістав назву Нікейського, розв’язав ще низку питань внутрішнього церковного життя. Зокрема, спір про те, коли святкувати свято Пасхи. На Сході це свято святкували разом з жидами, тобто 14 березня, незважаючи в який день тижня це 14-е число березня припадало. На Заході обходжувано свято Воскресіння Христового в неділю, бо ж в неділю Воскрес Ісус. І ті і інші покликалися на апостолів. В Римі – на св. Апостолів Петра і Павла, на Сході – на св. Івана. Папи старалися вже в ІІ-ІІІ ст. завести одностайність в цьому питанні, але марно. І тільки Нікейський собор постановив: „Великдень має святкуватися в першу неділю після весняної півповні, а коли півповня припадає в неділю, має відложитися до наступної неділі”. Разом з тим було постановлено, що перша півповня є та, яка припадає на день 21 березня.

На Соборі деякі делегати висунули пропозицію, що всі, хто бажає вступити в священичий стан, повинні вступати безженними. Однак проти того виступив визнаний ісповідник і великий аскет Табаїдський єпископ Панфутій. Будучи більше строгим до себе, як до інших, він запропонував не накладати цього тягару. Собор, посилаючись на слова св. Апостола Павла, постановив, щоби особи, які вступають у священичий стан, одружувалися один раз перед прийняттям Тайни Священства.

Собор також прийняв постанову про черговість в гідності Митрополій, які згодом стали Патріархатами: Римської, Константинопольської, Олександрійської, Антиохійської, Єрусалимської.

Собор прийняв ще ряд постанов і 20 канонів (законів), які скріпили внутрішньоцерковне життя і стали доброю основою для подальшого розвою Церкви Христової, а також започаткували традицію, що найважливіші питання, які хвилювали Церкву, з того часу розв’язувалися на Вселенських соборах за представництва усіх помісних Церков в усіх державах тогочасного світу.

о. Зиновій Карась
  • Правлячий Архієрей



    Преосвященний Владика
    Кир Василій Івасюк
  • Канцелярія єпархії
    Протосинкел
    о. Роман Кіцелюк
    Синкели
    о.Володимир Прокіпчук
    о.Юрій Лукачик

    Канцлер
    о.Микола Горецький
    Віце-канцлер
    о. Олександр Федоришин

  • Економічний відділ
    Економ
    о. Віктор Прийдун

    Касир
    с.Вероніка Петрук

    Юрист
    п. Віра Сліпко
  • Прес-служба єпархії
    Речник
    о. Олег Гриців
    +380978131123
    Прес-секретар
    п. Діана Чавага
    e-mail: press.ugcc.ko@gmail.com
    Канцелярія єпархії
    +380662002606
    вул. І.Франка, 29, м.Коломия
    Івано-Франківської обл.
    78200 Україна
    e-mail: diocese.kolomyja@gmail.com
    Наші кнопки
  •  
  • Дизайн
    pent@gon : studio
  • Підтримка
    добрі люди
  • Розміщення
    добрі люди