Зелена неділя
На 40-й день після Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа наша Свята Церква святкує подію, єдину в своєму роді, Вознесення Господнє, а на 50-й день – подію приходу в християнську спільноту, тоді ще зовсім крихітну, обіцяного апостолам Утішителя Духа, „що наставить вас і навчить” (Ів. 14. 26).Прихід Святого Духа – третьої Особи Божої в Трійці, відбувся при видимих ознаках: у вигляді огненних пломінчиків. Він зійшов на кожного, що зібралися разом, очікуючи обіцяної події і увійшов силою і благодаттю, яка тут же проявилася також видимими ознаками у вигляді особливих дарів: вміння говорити мовами, яких досі не знали ті, що одержали цей дар, дару пророцтва, дару оздоровлення хворих. Це була подія, яка єдиний раз проявилася видимими ознаками. Відтоді і до наших днів Святий Дух сходить на кожного новохрещеного, від дитини до глибокого старця, але вже невидимим способом. Під час хрещення вода змиває з душі хрещеника первородний гріх, залишений нам від гріха наших прабатьків Адама і Єви, а Дух Святий сходить невидимо вогнем, який обіцяв Спаситель ще апостолам (Мт. 3, 11), і остаточно робить нас членами Містичного Тіла Ісуса Христа, тобто Його Церкви.
Кожне християнське церковне свято, яке святкує, зокрема, український народ і його Церква, носить якісь окремі ознаки. Якщо останні дні Великого посту характеризуються настроєм, повним болю і суму, а Великдень наповнює кожну християнську істоту гомоном радісних дзвонів і величавою піснею „Христос Воскрес!”, то свято Вознесіння і Зелені свята вносять в церковні Богослуження, а з ними і в серця вірних дух умиротворення. Відбулися події, обіцяні ще старозавітним пророкам, про спасення людства. Цих подій людство чекало багато тисяч літ. Безконечна вервечка поколінь передавала з уст в уста основні і ще такі неясні штрихи про те, що Творець в силу Своєї любові до творіння – людини, не навіки відлучив людство від Своєї любові, що прийде час, і Бог подасть впавшій людині рятівну руку з полону гріха, який людина допустила.
І ось в цих святах Вознесення Господнього і святах Пресвятої Трійці все стає на свої місця. Більше не існує об’єктивних причин для страху, закінчилися всякі сумніви, Бог виконав свою обіцянку і послав Свого Єдинородного Сина, щоби Він своєю кровавою Жертвою умилостивив образу Божого Маєстату, навчив людство Божих правд Нового Заповіту і назавжди гріхи людства прибив до хресного дерева, як доказ своєї незбагненної, але всеохоплюючої любові до свого творіння. Умиротворення спливає на душу, серце наповнює радістю і любов’ю. Сама природа буяє пишним розквітом своїх творчих сил, все від тварини до пташини, до людини тішиться глибокою надією, і до хитання цієї надії нема вже причин. Нема причин для страху і сумнівів, бо там, де є любов Божа до людини, всякий страх не має місця.
Наші люди вміють радіти, вміють використати дари природи для підкреслення своєї радості. Зеленню замаяні житла і храми, пахощами напоєне кожне серце, тому і свято назвали Зеленим.
Але чи справді кожне серце напоєне пахощами Зеленої неділі? Після десятиліть атеїстичного мороку, коли вже ніщо не заважає нам поєднати наші серця з любов’ю Божою, чи справді ми скористалися такою великою ласкою Божою, як вільний вияв наших найпотаємніших мрій. Досить в цю ж таки Зелену Неділю пройтися нашими містами і селами, щоби переконатися, як далеко від ласки Божої усунули себе добровільно многі і многі із нас, „синів і дочок сердечної Вкраїни”. Напівпорожні храми і переповнені новітні корчми, де вже не жиди, а свій брат брата топить в оковитій. Брутальні вигуки, сороміцькі жарти і найбезглуздіші пісні скажуть вам все.
Об’єктивні причини до осягнення життя вічного в раю Бог усунув своєю всемогутньою рукою, але ще існують суб’єктивні причини, залежні тільки від нашої волі. Тільки наше небажання прийняти у свою душу дар Святого Духа, робить багатьох із нас не те що каліками – робить духовними трупами, робить матеріалом, який очікує злий дух і легко, без нашого спротиву, загортає великий улов для пекла.
Від часів земного життя Ісуса Христа людство не змінилося. Колись Ісус очистив десять прокажених, з них тільки один прийшов подякувати Спасителеві (Лк. 17, 11-17). Сьогодні тільки десята частина мешканців наших міст і сіл відвідує храми, а де ж дев’ять частин: на що надіються, чого прагнуть? Кожна рослина, кожна пташина, кожна тварина намагається виконати завдання свого життя, закладене у його інстинкті від Творця. Людина ж одержала найбільший дар – розум і свобідну волю, а ще голос сумління, який кричить усій нашій істоті: роби добро, уникай зла! Коли ж ми усі його почуємо?
Ісус сказав: „Багато званих, мало призваних” (Мт. 22, 14). Тому, дорогі християни, той кожний десятий, який чує голос Господній і йде за ним, не дай себе звести на манівці споживацтва, пов’язані з кривдою, бажанням обдурити брата на вазі, на ціні, на якості. Залишайся вірним Зеленій неділі, прийми в свою душу дар Святого Духа, дар любові і благодаті Божої. Пам’ятай, що для того, щоби увійти у співтовариство святих Божих на Небі, треба закласти у свою душу відповідні дані, бо нечистота з чистотою не вживаються, зло з добром не співіснує, як не може співтоваришувати злодій з чесною людиною. Ніякі землі хитрощі не допоможуть, бо постане: „Друже, чого ти увійшов сюди не в святковій одежі?” (Мт. 22, 12).
Очищаймо свою одежу до стану святкової і хай нам в цьому послужить прикладом чистота розквітлої природи, що не буває зеленішою і чистішою, як у Зелену неділю.
о. Зиновій Карась
