Коломийська єпархія УГКЦ
Зображення із фотогалереї

Християнський вісник

Церковний дрес-код

2017-06-22 10:51:00

Чи можна ходити до церкви в джинсах, міні-спідниці, шортах? Яким є найкращий “церковний” дрес-код для молодої людини? Своєю думкою діляться імідж-дизайнер, священик та дружина священика, в той час як молодь намагається вгадати, як краще одягнутися, коли зайдеш до храму.

БФ “Карітас” розпочав проект для вирішення проблеми спілкування між коломиянами і переселенцями

2017-06-16 20:00:37

Доволі часто з уривків приватних розмов можна почути нарікання на людей-переселенців, мовляв прийшли на все готове, “вони зовсім не трудолюбиві”, а ще смітять і не поважають чужу працю, розмовляють російською мовою та ще цілий ряд всяких неприємностей і звинувачень.

Духовно-екологічні роздуми над Знаннями як даром Святого Духа

2017-03-29 21:45:03

Знання – це дар Святого Духа, який допомагає ще більше заглибитись у таємницю Божої любові до Свого Створіння.

 

Проповідь владики Василія Івасюка на посвяченні храму Миколая Чудотворця


Бог навідався до народу свого “.
(Лк.7,16)



В ступ. Всесвітліші, всечесніші отці, представники місцевої влади, дорогі парафіяни храму цього. Вітаю Вас християнським привітом “Слава Ісусу Христу!”. Головне завдання посвяченого храму - бути джерелом милосердя і Божих благодатей для свого народу.

І). Переслідування Церкви. Церква розділяє турботи і тривоги кожної людини у сучасному світі та сприяє їхньому розв’язанню, щоб запанував мир Божий між народами, який “перевищує всякий розум” (Флп. 4,7). Сьогодні в час освячення храму пригадуються сумні часи - переслідування людей за право вірити в Бога, руйнування храмів, ув’язнення духовенства і віруючих християн. І цю болючу правду слід передати молодому поколінню. Рівночасно треба пам’ятати, що переслідування Церкви сьогодні триває у більш вишуканий спосіб: гендерна ідеологія, руйнування інституту сім’ї, економічні і матеріальні питання займають перше місце, а духовні справи залишаються на другорядному плані. Дуже виразно бачимо, що відвідування храмів людьми у цьому періоді кількісно зменшилася у порівнянні з 1990 роками. І тому посвячення храму – це історично радісна та обнадійлива подія у житті громади.

ІІ). Посвячення храму – це дуже важлива події у житті парафії. Найщасливіший шлях у житті людини — це дорога до посвяченого храму, тому що тут ви можете духовно відпочити, знайти відповіді на всі питання, які вас турбують, полікувати душі, відновити образ Божий у своїй душі та помилуватися красою Божої святині. Видатний український письменник Олесь Гончар так писав про значення церкви у житті українця: “…у святинях, під час богослужінь, відчуваєш дух нашої історії, культури минулого. То - наша гордість…”.

І тому цю важливість храму для життя людини підкреслює сьогоднішнє свято – посвячення святині на 492 році після першої літописної згадки про ваше село. З особливим почуттям вдячності Богові ми звершили освячення новозбудованого храму “Миколая Чудотворця” у с.Виноград, а Ви стали очевидцями й активними учасниками історичної події. Ви молилися, довго терпіли переслідування і накінець у міжконфесійній боротьбі Вам припало молитися у маленькій капличці на дорозі. Поділ на конфесії стався за людськими амбіціями. Сьогодні треба з’єднати все село воєдино через новий посвячений храм. Він належить всій громаді села Виноград, бо тут кожний чоловік приклався до побудови цієї святині: молитвою, грошима чи добрим словом.

Наша церква — це справжній райський куточок, до якого у неділі і свята сходиться віруючий народ з чотирьох кутків села: Городище, Задзвір, Гайдерівка і Ворониця, а на посвячення храму прийшли люди з сусідніх сіл с.Нижня Велесниця, с.Ворона, с.Липівка, с.Камінне, с.Бабʼянка, с.Угорники, селища Отинія і багатьох інших сіл та міст, щоб віддати славу Господеві за його велике милосердя над нами.

Людина має безсмертну душу, а душею нашого села є посвячений храм в честь “Миколая Чудотворця”. Він стоїть біля центральної дороги і це є запрошення для кожного перехожого зайти на подвір’я і потрапити у світ молитви. Сучасне життя біжить швидше за гірські Карпатські ріки і тому людина забуває хто вона і для чого живе. Храм посеред села завжди пригадує наше призначення - вічне оглядання Живого Бога разом з Ангелами, а благодать Божа допомагає зустрітися з Господом у вічності.

ІІІ). Храм – місце зустрічі людини і Божої благодаті. Благодать – це дар Божий людині, яка творить добро і милосердя. Божа благодать дивним чином повертає здоров’я та призупиняє розвиток різних недуг завдяки спільній молитві та участі у Святих Таїнствах. Саме тут ми набуваємо особливий досвід Божої присутності, який сильніший від будь-яких людських аргументів, сильніший від будь-яких доказів про існування Бога. Благодатна атмосфера у нашому храмі свідчить про необхідність примирення людських сердець, і саме це притягує нас до Божого храму, незважаючи на тривалість богослужіння. Відвідування святині вимагає багато часу або за рахунок відпочинку, або за рахунок праці. Люди йдуть до церкви, тому що відчувають благодать і саме це є найкращим доказом присутності Бога у святині. Такий досвід стає підґрунтям нашої віри через відвідування храму Божого.

Віра зароджується у підсвідомості, але мешкає у серці. Кожна людина має своє помешкання, а “Син Чоловічий немає де голову прихилити” (Мт.8,20). І якраз джерелом нашої віри є Пресвята Євхаристія, яка зберігається на престолі у кивоті. Євхаристійний Христос став добровільно закритим в’язнем, Якого не дуже часто відвідують. Ізраїльтяни втратили кивот завіту, тому загубили свою свободу та потрапили у рабство. Втрата правдивого Бога – означає втрату держави і рабство для наших дітей. Нераз можна почути: “Я вірю, але до храму ходити не буду”. І це є великою помилкою, тому що така людина будує свою віру лише на помилкових людських роздумах і певних здогадках. Злий дух до такої людини, якнайшвидше посилає спокуси до ворожіння, гніву, п’янства, різні сектанти захитують людський розум і це призводять до втрати віри. Люди і духовенство можуть також часами давати поганий приклад і тоді віра починає ще більше хитатися у серцях народу. Апостол Павло каже: “без віри не можливо подобатися Богові, бо хто приступає до Бога, мусить вірити” (Євр.11,6), а апостол Яків додає: “віра, коли діл не має, мертва сама в собі” (Як.2,17). І тому Блаженніший Святослав, наш Патріарх, і Синод Єпископів хоче скріпити кожну людину Божою благодаттю, приготовляючи стратегію розвитку парафій 2020 – “Жива Парафія – зустріч з Живим Христом”.

ІV). “Жива Парафія – зустріч з Живим Христом”. Живий Христос промовляє до людей Своє благодатне Слово, яке проникає глибоко в душу кожного слухача та паралізує божевільні пристрасті гніву, похоті, заздрості, гордості, обмови і бажання ворожбитства. Завданням священика у новозбудованому храмі “Миколая Чудотворця” є щось набагато важливіше - збудувати живу парафію, щоб зустріти Живого Христа. Відповідальним за таку активність є призначений священик. Господь через єпископа довіряє йому і він бере на себе зобов’язання бути Добрим Пастирем і послужити людям, навчати їх, вчасно допомагати у вирішенні щоденних проблем. Живий священик завжди утворює живу парафію. Отже, тільки благодать Божа допомагає віднайти внутрішній мир і стає початком побудови невидимого фундаменту живої парафії в наших душах.

Ми часто зустрічаємо гарні храми, але вони закриті цілий тиждень і тільки деколи відкриваються. Тоді люди ставлять просте запитання: “А навіщо ми так важко будували цей храм? Кому потрібний зачинений храм?”. З іншої сторони, приходити до храму один або два рази на рік, це нічого нас не навчить. Людині слід знати правду про ціль життя, безсмертну душу, смерть, небо і пекло, віру та гріх. Християнин повинен знати набагато більше про Бога і завжди бути готовим дати поради тим, хто шукає Бога. Христос підкреслює, що ця наука потребує великої уваги: “…навчіться від Мене, бо я лагідний і сумирний серцем” (Мт. 11,29). Отже, лагідність і милосердя спонукують нас робити добро ближньому на взірець милосердного самарянина.

V). Милосердним самарянином є кожна людина, яка робить добро. “Нема на світі такого праведника, що чинить добро, ніколи не згрішивши” (Еккл.7,19). Але все ж таки робити добро – це голос совісті й обов’язок кожного проповідника Слова Божого. Промовець сам повинен стати ближнім для тих, кому він проповідує. І в сьогоднішньому євангельському читанні від Луки з десятої глави (10,25-37) ставиться це питання: “А хто мій ближній?”. І тоді Господь проголошує відому притчу про милосердного самарянина, який робить добро для ближнього, єднаючи між собою людей сильніше за родинні зв’язки. Часто родинні зв’язки стають причиною для страшних конфліктів і судів, особливо коли справа доходить до поділу грошей або спадщини. Люди забувають, що вони є братами і сестрами, сусідами і добрими знайомими, а стають справжніми ворогами так, що готові вбити один одного. Тільки милосердя і добре серце самарянина рятує постраждалого юдея від розбійників та єднає між собою вороже налаштованих людей. В цей спосіб милосердний самарянин став ближнім для постраждалого від розбійників юдея. Юдеї і самаряни були сусідами і навіть мали далеке змішане родинне коріння та ворогували між собою. Раптом прийшов самарянин, можливо навіть дуже далекий родич, але на даний час ворог, і добром переміг цю ворожнечу. Добре знаємо, що в новітні часи тривалий час продовжується війна і ворожнеча між сусідніми державами, тобто Палестинська земля у вогні. Отже, тільки милосердя подароване народам новонародженим Месією може зупинити у Святій Землі гріх вбивства і ненависті, об’єднати людей навколо Божого храму і допомогти виховати нову людину продовжувати чинити милосердя.

VІ). Подяка. Посвячення збудованого храму у с.Виноград вказує на любов українського народу до Бога і це є знаком вислуханої щирої молитви, тобто “Бог навідався до народу свого” (Лк.7,16). Люди з великим хвилюванням переступають поріг храму, а з храму виходять у піднесеному душевному стані.

Подякуймо Богові за новозбудований храм, а також всім відомим і незнаним жертводавцям! Станьмо перед Божим обличчям і відчуймо себе вибраною дитиною! Беріть приклад з наших славних попередників і мучеників за віру: світлої пам’яті монаха Студійського Уставу о.Порфирія з Дори, о.Михайла Косила, владик Павла Василика і Миколи Сімкайла. Ці люди доказали своїм життям вірність Церкві Христовій та українському народові. Дякую всім старшим людям, тому що вони передавали скарб віри своїм дітям.

Висновки. “Бог навідався до народу свого” (Лк.7,16) і вчинив милосердя над нашою парафією, тому що новозбудований храм – став величною і красивою рукотворною святинею нашого села. В ньому зберігається Пресвята Євхаристія - видимий знак присутності Господа, а велике число причасників свідчить про Живу Парафію.

Активна присутність священика при парафії має допомогти збудувати у Ваших душах храм Духа Святого за допомогою святих Тайн Покаяння й Євхаристії та зустрітися з Живим Христом.

Нехай Пресвята Богородиця Мати Божа Неустанної Помочі допоможе відкрити двері серця для входу Божої благодаті у життя людини.

Господи поблагослови Україну та зішли свої дари на всіх парафіян с.Виноград і врятуй людей від кровопролитної війни для успішної праці через “Благодать Господа нашого Ісуса Христа” (Рм.16,20). Амінь.

Благословення Господнє на вас!

+єпископ Василій Івасюк

Правлячий Архієрей Коломийсько-Чернівецької єпархії УГКЦ




с. Виноград


11 грудня 2016 р. Б.

 


  • Правлячий Архієрей



    Преосвященний Владика
    Кир Василій Івасюк
  • Канцелярія єпархії
    Протосинкел
    о. Роман Кіцелюк
    Синкели
    о.Володимир Прокіпчук
    о.Юрій Лукачик

    Канцлер
    о.Микола Горецький
    Віце-канцлер
    о. Олександр Федоришин

  • Економічний відділ
    Економ
    о. Віктор Прийдун

    Касир
    с.Вероніка Петрук

    Юрист
    п. Віра Сліпко
  • Прес-служба єпархії
    Речник
    о. Олег Гриців
    +380978131123
    Прес-секретар
    п. Діана Чавага
    e-mail: press.ugcc.ko@gmail.com
    Канцелярія єпархії
    +380662002606
    вул. І.Франка, 29, м.Коломия
    Івано-Франківської обл.
    78200 Україна
    e-mail: diocese.kolomyja@gmail.com
    Наші кнопки
  •  
  • Дизайн
    pent@gon : studio
  • Підтримка
    добрі люди
  • Розміщення
    добрі люди