Коломийсько-Чернівецька єпархія УГКЦ

30 неділя, Лк. 91 (18, 18-27)

Сьогоднішнє недільне Євангеліє починається запитанням, яке повинно турбувати кожного християнина: "що робити, щоб успадкувати життя вічне?" Молодий багатий чоловік, приходить до Христа. Він, очевидно, вже довший час ходив за Ісусом, слухав Його навчання, бо його слова свідчать, що він пізнав Христа як Бога. Він каже: "Учителю Добрий", а Христос відповідає йому: "Чого звеш мене добрим. Ніхто не добрий, крім одного Бога". Крім того євангеліст Марко каже, що цей чоловік прибіг один, упав перед ним навколішки, як перед Богом, і почав питати. Цей юнак, жив за Законом Старого Заповіту, виконуючи в своєму житті Божі Заповіді, і за тим старим законом цього було повністю досить, щоб отримати спасіння. Але він, чуючи навчання Христа-Господа, відчуває, що цього є замало, що механічне виконання заповідей не є достатнім для душі, яка шукає повного спасіння – життя вічного.

Моральні закони заповідей Божих, які перечислює Христос, відповідаючи цьому чоловікові: "Не вбивай, не чужолож, не кради, не свідчи неправдиво, шануй батька і матір", – зобов’язували євреїв вже 1250 років до Христа, відколи Господь Бог дав їх Мойсеєві на горі Синай. Ці самі закони зобов’язують і кожну людину і нині, і, напевно, по віки вічні. Але щоби бути добрим християнином, цього є замало, бо виконання заповідей Божих є тільки першою сходинкою до спасіння. Заповіді кажуть, чого не можна робити: "Не кради, Не чужолож, не вбивай, не бреши". Господь Ісус Христос приніс світові не просто релігію чи нове вчення, він переводить життя людини з Богом і життя людей поміж собою на абсолютно новий рівень взаємовідносин: потреби співдії людини з Богом для власного спасіння. Відносини людини і Бога в Старому Завіті були відносинами раба і пана, підлеглого і начальника. Начальник встановлював певну посадову інструкцію: що робити, а що не робити. Підлеглий виконував свої обов’язки – діставав зарплату, не виконував – не діставав своєї винагороди.

Одною з винагород від Бога, в старозавітному розумінні, було багатство, яке традиційно означало Боже благословення. Євреї як дві тисячі років, так, певно і тепер, сприймають багатство як нагороду від Бога. І якщо подивитися наше телебачення, зразу видно, хто є його власники, і що вони пропагують. Убогість, бідність, бездітність старозавітні євреї розуміли як Боже прокляття, кару.

Господь Ісус встановлює новий закон – нові відносини – не раба, якому треба палиці і пана, який карає, але Бога Отця і дітей Божих, які своїми вчинками здобувають своїй душі скарб на Небі і отримують життя вічне. Каже Христос своїм учням після Тайної Вечері в ночі перед початком Своїх страстей: "Ви – мої друзі, коли робите все, що Я вам заповідаю. Я вас більше не називатиму слугами: слуга бо не відає, що його пан робить. Я вас зву друзями, бо я об’явив вам усе, що чув від Отця Мого."

Той багатий юнак серцем добре відчуває потребу синівства Божого, про яке вчить Христос, але коли чує: "одного тобі бракує: Піди, продай, що маєш, візьми свій хрест і йди за Мною", то відходить дуже засмучений. І не тільки тому, що був дуже багатий, але і тому, що для того, щоби залишити все і йти за Христом, йому треба було повністю змінити свій світогляд, своє бачення життя.

Нам здається, що Христос також осуджує того чоловіка, бо каже: "Як тяжко тим, що мають багатства, увійти в Царство Боже". Але євангеліст Марко зазначає перед тим, що як Ісус сказав ті свої слова, Він "глянувши на нього, полюбив його". А на завершення тої розмови, Христос ще раз потверджує своє добре ставлення як до цього чоловіка, так і до всіх, хто, незважаючи на різні перешкоди, в тому числі і багатство, хоче знайти Бога в своєму серці: "що неможливе в людей – можливе у Бога".

Одна легенда розповідає, що помирав один багач. І навіть на смертному ложі він думав тільки, про те, що турбувало його протягом всього життя – про гроші. Напевно, що він не міг думати інакше, бо чим жив – з тим і вмирав. І він попросив поставити йому в гріб мішечок з золотими монетами. (і до нині багато християн так чинять, ставлячи покійникові гроші в трунву). Помер. На тому світі побачив величезний стіл з різними стравами, напоями. Він сильно зголоднів, і пішов до столу, аби набрати їсти. Але коло столу стоїть ангел і каже: "заплати". Нема проблем, гроші є. Багач витягує з свого мішка золоту монетку і дає ангелові, але той не бере. Багач думає: "може мало даю" – витягує ще монету, дає вже дві. Але ангел каже йому: "ти прожив життя, але нічого не навчився. Я беру тільки ті монети, які ти за свого життя на землі віддав бідним, сиротам, потребуючим…"

Подібно і Христос говорить: "Піди, продай що маєш і роздай бідним – і матимеш скарб на Небі".

Ці слова Христові є досить складні для розуміння, і можливо, не треба їх розуміти тільки однобічно. Бо з одного боку, коли багата людина роздасть все, що має, вона безперечно вчинить добрий вчинок, але більше не зможе допомогти нікому, а з другого боку – інша заможна людина може чесно працюючи, здобувати матеріальні блага для себе, для своїх співробітників, і одночасно постійно допомагати бідним і потребуючим. Така сама справа є із іншим видом багатства – духовним. Ми повинні молитися, постити, робити побожні вчинки і цим збирати собі скарби на Небі. І це є добре. Однак, з іншого боку, та людина, котра не тільки збирає, але і роздає – чи гроші, чи майно, чи молитви, чи добрі вчинки, які офірує за когось – за своїх рідних, близьких, можливо, за ворогів чи недругів, за державу, – така людина також роздаючи, здобуває скарб на Небі. Бо Христос каже: "Господь Бог – господар, який жне, де не сіяв і збирає, де не розсипав".

Тобто для Христа на важливо: "Скільки ми пожертвуємо чи віддамо", для Бога і для нашого спасіння важливо: "Як", "в якому намірі", "З якою метою" ми поступаємо так чи інакше. Чи з метою власної користі – матеріальної чи духовної, чи, що набагато вагоміше для Христа – з метою користі для наших ближніх. Бог не є податківцем, який сидить за столом і збирає податки або отримує данину. Бог є Той, хто хоче вести наші душі до спасіння, хоче йти з нами дорогою нашого християнського життя до Небесного Царства.

Той неназваний на ім’я юнак злякався випробовувань і відійшов. Але Христос наголошує: "у Бога все можливе". Тому не біймося ні збирати, ні роздавати у Бозі, не біймося "Іти за Ним", бо життєва дорога з Богом обов’язково приведе до Спасіння.
  • Правлячий Архієрей



    Преосвященний Владика
    Кир Микола Сімкайло
  • Канцелярія єпархії
    Протосинкел
    о. м. Василь Мельничук

    Віце-канцлер
    о. Олександр Селезінка

    Економ
    о. м. Микола Романенчук

    Юрист
    п. Віра Сліпко
  • Церковний трибунал
    Судовий вікарій
    о. Володимир Прокіпчук

    Суддя
    о. Юрій Лукачик

    Захисник вузла
    Сергій Триф'як

    Нотар Олександра Болехівська
  • Прес-секретар
    о. Василь Перцович
    e-mail: percovych@ukr.net

    Канцелярія єпархії
    вул. І.Франка, 29, м.Коломия
    Івано-Франківської обл.
    78200 Україна
    e-mail: katedra-2005@ukr.net

    Наші кнопки
  • Дизайн
    pent@gon : studio
  • Підтримка
    Коломия ВЕБ Портал
  • Розміщення
    Дата-центра ВОЛЯ