Коломийська єпархія УГКЦ
Зображення із фотогалереї

Християнський вісник

Церковний дрес-код

2017-06-22 10:51:00

Чи можна ходити до церкви в джинсах, міні-спідниці, шортах? Яким є найкращий “церковний” дрес-код для молодої людини? Своєю думкою діляться імідж-дизайнер, священик та дружина священика, в той час як молодь намагається вгадати, як краще одягнутися, коли зайдеш до храму.

БФ “Карітас” розпочав проект для вирішення проблеми спілкування між коломиянами і переселенцями

2017-06-16 20:00:37

Доволі часто з уривків приватних розмов можна почути нарікання на людей-переселенців, мовляв прийшли на все готове, “вони зовсім не трудолюбиві”, а ще смітять і не поважають чужу працю, розмовляють російською мовою та ще цілий ряд всяких неприємностей і звинувачень.

Духовно-екологічні роздуми над Знаннями як даром Святого Духа

2017-03-29 21:45:03

Знання – це дар Святого Духа, який допомагає ще більше заглибитись у таємницю Божої любові до Свого Створіння.

 

Проповідь владики Василія (Івасюка) в 25 неділю після Зіслання Святого Духа

Любитимеш ближнього твого,

як самого себе” (Лев.19,18).

Вступ. Преподобний Антоній каже, що від ближнього залежить наше життя і смерть. У Старому Завіті поняття “ближній” включає в себе значення співвітчизник. Поняття “ближній” знаходиться в головній заповіді любові та книзі Левіт Любитимеш ближнього твого, як самого себе” (Лев.19,18). І тут ближнього розуміється таким, як ви самі.

У Новому Завіті поняття “ближній” розкривається у притчі про милосердного самарянина (Лк.10,30-37).

І). Милосердний самарянин. Нещодавно часописи опублікували розповідь про подію, яка відбулася на автомобільній трасі. Одинадцятилітній хлопчина разом зі своїм молодшим братом ішов до родини. Радіючи і підскакуючи, вони йшли повз шосе. Раптом, проїжджаючи на шаленій швидкості, якийсь автомобіль вдарив хлопця. Дитина лежала на узбіччі дороги, стікаючи кров’ю. Водій напевно був у нетверезому стані, тому що не зупинився, втік. Хлопчина лежав при дорозі. А його брат, також покалічений, махав рукою, щоби зупинилися інші і дали порятунок. Проте автомобілі проїжджали повз них. А коли один з водіїв зупинився, загородивши автомобілем проїжджу частину, то на нього почали кричати ті, які під’їжджали: Звільни дорогу! Дай проїхати!”. Водій був шокований і не міг повірити в те, що ніхто не хотів зупинитися. Він був шокований ще тим, що водії сигналили і кричали на нього, вимагаючи зіпхнути вмираючого хлопця з дороги, щоб звільнити проїжджу частину. Це було жахливо. Яка нечулість, жорстокість, немилосердя!

Сьогодні ця подія перегукується з історією про милосердного самарянина, яку ми щойно чули в євангельському читанні. Ісус Христос розповідає нам, як чоловік, який ішов з Єрусалиму в Єрихон, попався розбійникам. Він був пограбований, побитий і залишений стікати кров’ю, вмирати на узбіччі дороги. Надійшов священик, але пройшов повз, не зупинився. Проходив повз пораненого і храмовий служитель, левіт, але і він пройшов мимо. Тільки самарянин, проходячи, зупинився. Вийняв вино, обмив його рани, змазав їх оливою, а потім, посадивши на свого осла, відвіз до заїзду. А коли на другий день змушений був вирушати по невідкладних справах, то сказав до господаря заїзду, даючи йому два динарії: Доглядай за ним, і те, що витратиш на нього більше, я заплачу тобі, коли повернуся” (Лк.10,35).

ІІ). Пояснення притчі. Історію милосердного самарянина святі отці пояснюють наступним чином. Чоловік, який попався в руки розбійникам, – це Адам. Це він з Єрусалиму, тобто з раю, іде у той світ – у Єрихон. Але на нього нападає Сатана, злі духи. Його грабують, збитого і скатованого залишають помирати. Його рани – це наслідок його ж непослуху.

Священик проходить біля помираючого чоловіка. “Священик” – це старозавітне право і Закон, але воно не відчуває потреби допомогти вмираючому. Другим проходить храмовий служитель – левіт, але і він проходить повз пораненого. Левіт є символом старозавітної синагоги.

І ось приходить чужоземець самарянин, який уособлює собою Христа. Він дезінфікує рани пораненому вином, поливає рани оливою. Вино і олива – символізують Святі Тайни Євхаристію, Покаяння й Єлеопомазання. Нарешті він несе його до заїзду, тобто передає Святій Церкві. А господареві заїзду дає два динарії. Цей господар – це пастир Церкви, який має опікуватися ввіреними йому людськими душами. Два динарії – це два Заповіти, Старий і Новий. І ще каже: “Мушу відійти”. Христос повинен відійти, але Він прийде судити світ. І каже: І те, що витратиш на нього більше, я заплачу тобі, коли повернуся” (Лк.10,35), тобто Він дасть нагороду тим, котрі чинять милосердя.

ІІІ). Заглиблення у зміст цієї розповіді. Дорога з Єрусалиму до Єрихону займає віддаль довжиною  34 км. - невелика відстань. По географічній висоті Єрихон знаходиться на 1 км і 100 м нижче, ніж Єрусалим. Такий спад є перерізаний дикою природою Юдейської пустині. Навкруги нема ніякої рослинності… Навкруги тільки скали і пісок…

Посередині тієї дороги знаходиться хатина. Вона збудована поруч розвалин замку. Цей замок колись збудували араби для того, щоб люди, втікаючи і рятуючись від розбійників, могли зберегти там своє життя. Той замок називається Замок крові”, напевно через поклади міді, які виступають там навіть на поверхню землі, надаючи їй червонуватого кольору. По-друге, там пролита кров не одного подорожуючого, який спасав своє життя, рятуючись від розбійників. Замок крові пахне пустинею, звірями, оливою і кров’ю.

Зараз недалеко від цього замку лежить скатований, закривавлений чоловік. Закривавлене тіло, тиша і червоні скали гір Адуммім. Здалеку видно єврейського священика… Даремні сподівання, бо священик, побачивши пораненого, пройшов мимо. Ось черговий шанс – іде левіт. Знову надаремно надіявся, бо і цей побачив і минув. Чому? Чи тільки тому, що дотик до мертвого чи пораненого буде дотиком ритуальної нечистоти”? (пор. Лев.5,3) Що ж важливіше: ритуальна чистота чи життя людини? Нарешті на дорозі ще хтось. Самарянин, що належить до народу погорджуваного євреями. Але власне тут знаходимо елементи християнського братерства в особі самарянина.

ІV). “Любитимеш ближнього твого, як самого себе” (Лев.19,18). Постає питання – хто є ближнім? Хто є моїм ближнім? Хто є ближнім того чоловіка? Які є горизонти визначення “мій ближній”? Як можу визначити його? По расі? По національності? По релігійних відносинах? А можливо по родинних чи кровних зв’язках? Хто є мій ближній???

Милосердя… Слово “милосердя” в перекладі з латинської звучить як miserіcordia, що перекладається українською мовою як дати своє серце ближньому, страждаючому”.

Значить та людина, котра дає своє серце тому, хто знаходиться в біді – є нашим ближнім. Ближній той, хто приближується до нас. Священик, який пройшов повз пораненого, не є ближнім. Він минув чоловіка, який попався в руки розбійникам. Левіт, храмовий служитель, обов’язком якого було надати поміч, не зробив цього. Левіт, як і священик, також не є ближнім, хоча вони з пораненим були людьми однієї раси, однієї нації, однієї крові, однієї релігії і віри.

Самарянин… Чоловік з іншого народу. Юдеї завжди ворогували з самарянами. Навіть премудрий Ісус, син Сираха, говорить: Ще й дурний народ, що живе в Сихемі” (50,26). Коли навіть у Святому Письмі юдеї так зневажливо відгукуються про тих, що жили у Сихемі, тобто про самарян, то ми можемо уявити собі їхнє щоденне відношення. Самаряни були їхніми давніми ворогами. Коли юдеї проходили тією територією, де вони жили, то свої харчі обмотували у шкіряні одежі, щоб повітря Самарії не занечистило харчі. Так гидували, бридилися євреї самарянами. Самарянин не мав права зайти до Храму, тому що був виклятий синагогою. Самарянин – це людина, свідчення якої не приймалося в суді. Він не мав права свідчити. І ось той чоловік, здається, такий далекий, стає ближнім. Приходить і дає порятунок. Милосердя… Ось що чинить людей нам ближніми.

На обочині дороги сидить чоловік без ніг… Просить. Він простягає свої руки, він волає страждальним голосом, але люди проходять повз нього нечулі. Збувається слово сказане Ісусом: Вони, дивлячись, не бачать, і слухаючи, не чують і не розуміють” (Мт.13,13). Він просить. Проходить якийсь чоловік і, зупинившись, каже: “Я з охотою дав би тобі будь-що, але зараз при собі не маю жодної копійки”. “Приятелю, – відповів каліка, – ви дали мені більше, ніж копійку, – ви дали мені свою увагу, своє серце”.

Порада, підтримка на дусі, добре слово або навіть звернення до того, на кого інші взагалі не звертають жодної уваги, є тим промінчиком сонця в його душу. Людина починає відчувати себе людиною через милосердя ближнього. Серце людини… Воно творить людину ближнім.

Висновки. Господь Бог буде судити нас не за нашу професію і нашу працю та яке становище займаємо. Бог буде судити нас за те, якими ми є насправді! Іншими словами, за наше серце, яке виявляє позицію людини в житті.

Сенс християнського життя проявляється у внутрішній готовності віднайти ближнього, віддати йому своє серце. Сухомлинський писав: “Серце віддаю дітям”. Всі люди – це діти Божі. Господь хоче, щоби люди допомагали страждаючим та приблизили їх до себе, а своє серце вчинили милосердним на прохання ближніх. Знайдіть своє місце в житті чи зі старозавітним рабіном, чи з левітом, а чи з погордженим усіма самарянином. Амінь.

 

Благословення Господнє на вас!

+Василь Івасюк

Єпарх Коломийський

 

м.Коломия

26 листопада 2017 року


  • Правлячий Архієрей



    Преосвященний Владика
    Кир Василій Івасюк
  • Канцелярія єпархії
    Протосинкел
    о. Роман Кіцелюк
    Синкели
    о.Володимир Прокіпчук
    о.Юрій Лукачик

    Канцлер
    о.Микола Горецький
    Віце-канцлер
    о. Олександр Федоришин

  • Економічний відділ
    Економ
    о. Віктор Прийдун

    Касир
    с.Вероніка Петрук

    Юрист
    п. Віра Сліпко
  • Прес-служба єпархії
    Речник
    о. Олег Гриців
    +380978131123
    Прес-секретар
    п. Діана Чавага
    e-mail: press.ugcc.ko@gmail.com
    Канцелярія єпархії
    +380662002606
    вул. І.Франка, 29, м.Коломия
    Івано-Франківської обл.
    78200 Україна
    e-mail: diocese.kolomyja@gmail.com
    Наші кнопки
  •  
  • Дизайн
    pent@gon : studio
  • Підтримка
    добрі люди
  • Розміщення
    добрі люди