Коломийська єпархія УГКЦ
Зображення із фотогалереї

Християнський вісник

Церковний дрес-код

2017-06-22 10:51:00

Чи можна ходити до церкви в джинсах, міні-спідниці, шортах? Яким є найкращий “церковний” дрес-код для молодої людини? Своєю думкою діляться імідж-дизайнер, священик та дружина священика, в той час як молодь намагається вгадати, як краще одягнутися, коли зайдеш до храму.

БФ “Карітас” розпочав проект для вирішення проблеми спілкування між коломиянами і переселенцями

2017-06-16 20:00:37

Доволі часто з уривків приватних розмов можна почути нарікання на людей-переселенців, мовляв прийшли на все готове, “вони зовсім не трудолюбиві”, а ще смітять і не поважають чужу працю, розмовляють російською мовою та ще цілий ряд всяких неприємностей і звинувачень.

Духовно-екологічні роздуми над Знаннями як даром Святого Духа

2017-03-29 21:45:03

Знання – це дар Святого Духа, який допомагає ще більше заглибитись у таємницю Божої любові до Свого Створіння.

 

Проповідь владики Василія (Івасюка) в 28 неділю після Зіслання Святого Духа

Багато званих, та мало обраних”

(Лк.14,24).

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа. Щиросердечно вітаю всіх парафіян м.Яремча стародавнім християнським привітом Христос посеред нас!”. “Був, є, і буде!”.

Вступ. В час посту Пилипівка, Церква готує нас до чарівних Різдвяних свят, тобто народження Спасителя у серцях людей доброї волі. З іншої сторони, сьогоднішнє євангельське читання завершується дуже страшними словами: “Багато покликаних, але мало вибраних” (Лк.14,24). .

І). Велика вечеря – це милосердя Боже над людьми. Таку святкову вечерю приготував цар для свого сина. Були запрошені гості, але велике число гостей не прийшло і тому були покарані. Святі Отці в образі того царя бачать Господа – володаря Неба і Землі. Запрошені гості – це всі люди. Вечеря – це прихід Божої ласки до людей, тобто народження Сина Божого у Вифлеємі. Починаючи від Адама і Єви, Господь через патріархів, праотців, пророків приготовляв серця людей до такої великої події. Однак, дуже багато людей не слухало та не брало до свого серця цієї Правди.

ІІ). Різдво Христове – це та велика Правда і безмежна радість. Цією вічною радістю Господь бажає поділитися з людьми, але ми є байдужими і холоднокровно відмовляємося від запрошення. Запрошеними на гостину є всі люди, але прийняти чи відкинути Божу благодать залежить тільки від нас. Людина є створена Божою любов’ю для радості і вічного життя, але тільки до неї належить обов’язок відповісти любов’ю на любов Божу. Любов відкриває двері радісної гостини, запропонованої Господом. Господь приготував бенкет любові у вічності та посилає своїх слуг за тими, яких вже попередньо запрошено. Гості мали приготуватися до царської гостини. Євангеліє від Луки дуже просто і точно описує три причини, за якими люди не мають часу зустрітися з Богом і втратили інтерес до вічності.

2.1). Перший запрошений купив клаптик землі. Йому треба було оглянути землю, розпочати обробляти її. Придбана земля стала його батьківщиною, він народився тут, живе на своїй землі і в ній хоче спочити. Натомість, Небо – це Божа посілість і знаходиться десь дуже далеко, а земля у мене під ногами і вже належить мені. Подібно і ми так чинимо та намагаємося вкоренитися на землі так, щоб вже ніщо нас не похитнуло. Хочемо забезпечити себе і дітей землею, виконати всі господарські справи на придбаній ділянці і аж тоді вже буде час подумати про Бога.

2.2). Другий запрошений купив п’ять пар волів. Цих тварин треба було випробувати у праці на землі. У людей появилася робота і тому вони не можуть залишатися без діла. Замало бути власником землі, але ще треба зібрати добрий урожай і наповнити ним комори так, щоби можна було сказати їж, пий душе і веселися, бо маєш добра на багато років. І тому нам ніколи спішити бенкетувати до храму Божого у неділю, бо для багатьох людей це ще занадто рано думати про вічне життя, споглядати Бога і взаємно любити один одного. У нас залишилось ще чимало справ закінчити на землі і тому мусимо працювати у неділі свята. Аж коли все буде зроблено і тоді для Бога залишаться тільки жалюгідні залишки людського розуму, хворе тіло, втрачені сили і здібності. Тоді стареньку й безсилу людину нехай забирає собі Господь. “На тобі Боже, що вже нікому не гоже!”. На жаль, через кілька років або в кращому випадку через одне-друге десятиліття після нашої смерті вже нічого не залишиться від нас!

2.3). Третій запрошений одружився. У життя людини приходить земна любов і неможливо відірватися від неї. Небесна любов є просторіша й охоплює всіх, але людина хоче особистої ласки. Хочу любити одну людину так, що ніхто і ніщо на землі не значить стільки, скільки важить для мене ця людина. Молоді одружені люди швидше думають про любов свого серця, але не бажають вступати тепер на гостину там, де чекає безмежна Божа любов. Вони просять: “Залиши мене Господи, насолодитися моєю земною любов’ю і коли вже вичерпаються та покинуть мене сили і я, крім будинку перестарілих вже нікому не буду потрібний, тоді прийми мене знову у палати твоєї любові”.

ІІІ). Протягом тисячоліть ця притча мала Євхаристійний вимір. Господь збирає вірних навколо чаші причастя і закликає багатьох, але далеко не всі відгукуються на цей поклик. Кожен із присутніх сьогодні в храмі почув і прийняв запрошення та задумується над своїм приготування і місцем на весільному бенкеті. Але цього не досить. Сьогодні Церква закликає нас зробити наступний крок бути не лише гостями свята, але й слугами, котрі інформують і запрошують інших на недільний бенкет у храмі. Заклик залишається дійсним допоки весілля не наповниться гостями.

Перша частина притчі оповідає про тих, хто прийшов або не прийшов на бенкет. Друга частина говорить лише про наявних на весіллі. Виявляється, зовсім різні причини привели людей на свято. Більшість із вдячністю прийняла запрошення і радо скористалася нагодою вшанувати царя та розділити його радість. Але деякі прибули із користолюбних інтересів. Царське весілля давало можливості наїстися, напитися та розважитися за рахунок господаря.

Ставлення до царя та його сина висловлено наявністю або відсутністю відповідного “весільного одягу”. Люди, що вважали цю подію важливою, одягнули свої найкращі одежі. Той, хто прийшов лише наїстися і напитися не одягнули чистого одягу і це була неповага до господаря. Людина без весільного одягу символізує тих осіб, хто приходить до церкви, але не хоче розлучатися зі своїми гріхами. Дійсно, бачимо між християнами гнів, заздрощі, жадібність, плітки, осудження, сварки та численні інші гріхи.

ІV). Головними причинами нехтування бенкетом зводиться гостями до трьох головних пунктів: зміна обставин, зміна пріоритетів і нестача часу. Минули століття, але відмовки не змінилися.

4.1). Зміна обставин. Кожен із запрошених дав початкову згоду прийти на вечерю, але обставини несподівано змінилися. Один купив землю, другий – волів, третій – одружився. І сьогодні, зустрічаючи деяких людей на вулиці чуєш: “Отче, я хотів прийти на службу, але…”.

4.2). Зміна пріоритетів. Запрошені з притчі відмовилися, бо мали справи, які здавалися їм важливішими. Один купив землю і планував збільшити власні прибутки. Другий придбав п’ять пар волів і мав випробувати їх. Третій – одружився і насолоджувався родинним теплом. І сьогодні, робота й турбота про матеріальний достаток є одним із найпоширеніших виправдань християн. Одруження також не може бути виправданням. Немає жодного храму, де написано: “Лише для чоловіків” або “Лише для жінок”. Церква освячує земну любов, звеличує і підносить подружнє життя.

4.3). Нестача часу. Зверніть увагу на слова запрошених із притчі. Їм завжди не вистачає часу. Один купив землю і каже: “Мені треба піти і оглянути її”. Інший також не має часу, бо купив трактора або машину і каже: “йду випробувати їх”. Відсутність часу є універсальною відмовкою, бо промине життя, а людина ніколи не матиме часу. Батькам не вистачає часу для дітей. Коли діти виростають – не мають часу відвідати перестарілих батьків.

Запрошення на бенкет. Пояснюючи власне небажання приходити до церкви люди придумують безліч відмовок:

Я багато і важко працюю, а неділя єдиний день коли можу відпочити.

Я занадто молодий, буду старшим тоді буду ходити до церкви.

Я занадто старий, щоби докорінно змінити своє життя.

Я зробив занадто багато лихих вчинків, щоби Бог міг мене простити.

Зараз треба думати про навчання та кар’єру. Зароблю грошей, куплю будинок, одружусь, заведу діточок, потім буду ходити до церкви.

Я завантажений цілий тиждень, а неділю присвячую своїй родині, щоби побути разом із дружиною та дітьми.

Приклад. Одна з церков вивісила оголошення: “Неділя без відмовок”. Для тих, хто каже, що неділя це єдиний день коли можна поспати, будуть видаватися спальні мішки. Тим, хто думає, що в разі їх візиту до церкви завалиться стеля, видадуть будівельні каски. Видаватимемо ковдри тим, кому занадто холодно і кондиціонери тим, кому спекотне. Кому здається, що священик служить занадто тихо, видадуть навушники. Для кого занадто голосно – ватні тампони. Листи і ручки отримає кожен, хто матиме бажання порахувати присутніх лицемірів.

V). Важливими були обставини, за яких виголошувалася притча. Христос стояв у дворі Єрусалимського Храму й уподібнював царський бенкет Царству Небесному. Сучасники Спасителя вірили, що Храм є віддзеркаленням Царства Божого на землі. Іншими словами структура Царства Божого відповідала структурі Храму.

Останнім часом широкої популярності набули телевізійні шоу на кулінарну тематику. Мільйони людей щоденно дивляться, як інші готують вишукану екзотичну їжу. В еру супермаркетів, напівфабрикатів та їжі швидкого приготування час проведений на кухнях скоротився до мінімуму. В деяких великих містах житло для одної людини будують взагалі без кухні.

За часів Спасителя, коли не було мікрохвильових пічок, посудомийних машин, водопроводу, холодильників та газових плит приготування їжі було важкою щоденною фізичною працею. Іншим було також ставлення до їжі.

Весільний бенкет, про який ми чули сьогоднішню притчу, вимагав великих матеріальних та людських ресурсів разом із місяцями підготовки. Для весільного бенкету спеціально відгодовували худобу та роками настоювали вино. Сам бенкет продовжувався до семи днів, протягом яких постійно подавалися нові блюда. Гостей розважали найкращі музики. І тому відмова від бенкету була великою образою, а значить є вільні місця.

У свідомості земляків Спасителя Єрусалим був центром світу – духовною столицею Землі. В уяві юдея священна географія визначала статус людини перед Богом. Першим за честю був Первосвященик, далі священики, потім вірні, жінки й врешті-решт язичники. Шоком було те, що притчею про весільний бенкет Христос руйнував усю священну географію. Господар закликав усіх, далеких і близьких, праведників і грішників не висуваючи жодних критеріїв відбору. Дітей Авраамових, що зберегли віру протягом століть, прирівняв до язичників, священиків, законників та фарисеїв та до простого народу. Місця, що належали аристократам на гостині, стали доступні народові. Жодної ієрархічної структури, визнання заслуг і майнового цензу.

VІ). Час на Божу любов. Ми також знаходимо собі таку невідкладну працю, котра забирає у людей час на Божі діла, а для життя з Богом часу немає. І ми таку любов знаходимо собі на землі, а щодо Божої любові немає діла. “Ось прийде старість - тоді встигнемо”. Це така відповідь на Божу любов. Христос каже: Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я заспокою вас…”. На бенкеті Божому зустрінетеся лицем до лиця з іншими запрошеними. На землі люди мрячно бачать один одного, часто не розуміючи один одного, завдають рани своєму ближньому. У Царстві Божому все буде прозоре, як кришталь: і розум, і серце, і прагнення волі, і любов. А ми відповідаємо: “Ні, Господи! На це буде свій час: дай вичерпати наші сили на землі”. І черпаємо, і живемо, і закінчується тим, що земля, давши нам все можливе, забирає все назад. Господь дав і забрав, бо ти, чоловіче, земля і в землю повернешся. І тоді куплене поле виявляється цвинтарем для нас, тоді праця, яка нас відірвала від Бога і від людей, розсіюється навіть в пам’яті людей. Така велика земна любов представляється у вічності вузькою тюремною келією. Але заради всього цього ми сказали Богові: “Ні Господи! Ми хочемо пережити землю, працю, земну любов до кінця!”.

Висновки. Мало вибраних не тому, що Бог суворо вибирає, а тому що мало хто з людей бачить Бога гіднішим за клаптик придбаної землі чи за годину праці. Всі ми покликані, але мало хто з нас відгукнеться на запрошення від Бога! Досить на любов відповісти любов’ю, щоб увійти в бенкет вічності, в життя. Невже ми не відповімо на Божу любов одним словом: “Люблю Тебе, Господи!”. І тому заклик “встань і йди до Церкви!” у неділі й свята на спільну молитву – це запрошення увійти до храму і бути щасливим на Євхаристійному бенкеті!

Нехай Пресвята Богородиця Мати Божа Неустанної Помочі допоможе прийти перед престіл Божий у чистому одязі духовних чеснот.

Господи, допоможи побороти душевні і тілесні недуги нашого народу, наповнити життя ділами милосердя і віднайти мир у серцях людей та в нашій державі Україні! Амінь.

Благословення Господнє на вас!

+Василь Івасюк

Правлячий Архиєрей

Коломийської єпархії 

 

 

м. Яремче

17 грудня 2017 року Божого


  • Правлячий Архієрей



    Преосвященний Владика
    Кир Василій Івасюк
  • Канцелярія єпархії
    Протосинкел
    о. Роман Кіцелюк
    Синкели
    о.Володимир Прокіпчук
    о.Юрій Лукачик

    Канцлер
    о.Микола Горецький
    Віце-канцлер
    о. Олександр Федоришин

  • Економічний відділ
    Економ
    о. Віктор Прийдун

    Касир
    с.Вероніка Петрук

    Юрист
    п. Віра Сліпко
  • Прес-служба єпархії
    Речник
    о. Олег Гриців
    +380978131123
    Прес-секретар
    п. Діана Чавага
    e-mail: press.ugcc.ko@gmail.com
    Канцелярія єпархії
    +380662002606
    вул. І.Франка, 29, м.Коломия
    Івано-Франківської обл.
    78200 Україна
    e-mail: diocese.kolomyja@gmail.com
    Наші кнопки
  •  
  • Дизайн
    pent@gon : studio
  • Підтримка
    добрі люди
  • Розміщення
    добрі люди