Коломийська єпархія УГКЦ
Зображення із фотогалереї

Християнський вісник

Церковний дрес-код

2017-06-22 10:51:00

Чи можна ходити до церкви в джинсах, міні-спідниці, шортах? Яким є найкращий “церковний” дрес-код для молодої людини? Своєю думкою діляться імідж-дизайнер, священик та дружина священика, в той час як молодь намагається вгадати, як краще одягнутися, коли зайдеш до храму.

БФ “Карітас” розпочав проект для вирішення проблеми спілкування між коломиянами і переселенцями

2017-06-16 20:00:37

Доволі часто з уривків приватних розмов можна почути нарікання на людей-переселенців, мовляв прийшли на все готове, “вони зовсім не трудолюбиві”, а ще смітять і не поважають чужу працю, розмовляють російською мовою та ще цілий ряд всяких неприємностей і звинувачень.

Духовно-екологічні роздуми над Знаннями як даром Святого Духа

2017-03-29 21:45:03

Знання – це дар Святого Духа, який допомагає ще більше заглибитись у таємницю Божої любові до Свого Створіння.

 

Молитва - як пам’ять про жертв Голодомору

2017-11-27 15:13:46

Моляться соняшники.
Грім на хмарі Біблію читає…
тополя пошепки: страшний який
твій плачі Ісаіє!
Моляться соняшники.
Голод. Мати немовля вбиває…
тополя закричала: он який
мій рай, Ісаіє!

                                                                                                                 Василь Барка

УКоломийському навчально-науковому інституті студенти І-ІV курсів спеціальностей “Філологія (українська мова та література)”, “Початкова освіта”, “Фізичне виховання” та викладачі молились і згадували жертв Голодомору, запаливши свічу пам’яті. 

Очолив Богослужіння отець Володимир Гуменюк, духовний наставник студентської молоді Коломийського навчально-наукового інституту. “Дорога молоде, – звернувся до присутніх отець Володимир, – щойно минуло кілька днів від того часу, коли ми, святкуючи Собор архистратига Михаїла та всіх небесних сил безтілесних, дивувалися перетворенню скромного, непомітного, безіменного ангела на вождя небесних сил Михаїла, ім’я якого утворене від слів, з якими він звернувся до ангелів, закликаючи їх стати в обороні Бога: “Хто як Бог!”. Але разом із тим ми пригадуємо й інші слова – слова підступного змія, які також спонукали наших праотців шукати шлях до того, аби стати “немов боги” (Бут. 3, 1-7). Тільки яким же іншим був той спосіб! Вони могли стати такими, “немов боги”, вийшовши з підпорядкування Богові, відкинувши Його заповіді, чинячи так, як їм хотілося, і змушуючи інших чинити за їхньою волею. Можна наслідувати Христа в своєму житті у служінні іншим людям, у жертвуванні собою за інших. Адже тільки тоді ми стаємо подібними до Бога через єдинородного Бога Сина, Який прийшов до нас, щоб дати нам взірець, стати дорогою досконалості, дорогою до вічного життя, відкритою перед кожним із нас. Але можна прагнути стати “немов боги”, відсторонивши Бога з вершини системи цінностей, посівши самому Його місце, диктуючи іншим власну волю, нав’язуючи необхідність виконання своїх ідей людям довкола, стверджуючи центральне місце себе самого у житті. Таким страшним експериментом почався минулий двадцятий вік. І цей жахливий експеримент тяжить над нами досі й нагадує про себе кривавими кольорами прапорів на свята, риторикою, яка панує довкола нас на Сході України, пам’ятниками, які ще досі не зняті, іменами, які ще й досі плямують наші вулиці й майдани, нагадуючи про трагедії минулого і сучасного. Голодомор, який відбувся в минулому столітті, ніколи не стане для нас тільки епізодом історії. Бо ми не можемо забути, не маємо права забути трагедії наших з вами дідусів і бабусь, прадідів і прабабусь. Не можемо забути тих, хто залишив назавжди пусткою місце в нашому житті, хто помер молодим, оголивши наше майбутнє і зробивши нас вразливішими до чужих цінностей, до ворожих сил, які приходять в Україну. Ми молимося сьогодні за тих, хто гинув, стаючи жертвами насильства. Але цього разу наша молитва особлива, бо молимося ми з турботою і про наше з вами майбутнє, яке ніколи не може бути безпечним, доки існують у світі сили, аналогічні до тих, які влаштували жорстокий експеримент на нашій землі”.

Листопад сповнений трагічними сторінками української історії. В листопаді ми згадуємо жертв Сандармоху, акт самоспалення Василя Макуха заради незалежності України, невинних жертв Майдану та невинних жертв Голодомору. Голодомор 1932-1933 рр. – одне з найстрашніших явищ в історії нашої держави. Тоталітарна система знищила велику частину українського народу, а ті, котрим вдалося вижити, на все життя запам’ятали жахи цих років. Голодомор – акт геноциду українського народу, здійснений керівництвом уряду СРСР у 1932-33 роках, шляхом організації штучного масового голоду, що спричинив загибель мільйонів українців у сільській місцевості на території України. В радянській Україні небезпечно було не тільки писати про штучний голод у пресі, листах до партійних “вождів” або ж родичам за кордон, але навіть у приватних щоденниках. Та попри всі небезпеки були люди, котрі не могли змовчати цей злочин. Вони намагалися розповісти та зберегти правду, донести її до світу. “Жовтий князь” Василя Барки –  перший у світовій літературі прозовий твір,  присвячений Голодомору 1932-1933 рр. Цей роман є літописом життя родини Катранників. Залишившись без хліба, село голодувало. Люди не тільки їли собак, щурів, а почали перетворюватись на канібалів.  На сторінках роману відтворено всі подробиці лихоліття, пережиті нашим народом та й  Василем Баркою. Весь біль Василь Барка передав у романі через реалістичне зображення нещастя в сім’ї селянина Мирона Катранника, боротьбу темряви зі світлом, Бога з дияволом, людини з людиною. Його хвилює вічне  питання: для чого людина приходить у цей світ? Слід зазначити, що Василь Барка створює у творі свій календар:

вересень – розбоєнь;

жовтень – худень;

листопад – пухлень;

грудень – трупень;

січень – могилень;

лютий – людоїдень;

березень – пустирень;

квітень – гумень.

Відомий сучасний письменник та літературознавець Юрій Ковалів зазначає: “Сьогодні і в ці дні згадують голодомор, спекулюють на різних цифрах загиблих (аморальна риторика), називають його геноцидом, коли насправді йдеться про одержавлений етноцид, свідоме знищення передусім українців, що завжди було в основі шовіністичної політики ксенофобської Москви”.

Свіча “тихо топились, опливаючи воском, неначе сльозами” в інституті, а студенти та викладачі мовчки слухали  уривок з повісті Євгена Гуцала “Голодомор”:

Як заворожені, діти дивляться на коней, на бричку, на святково вбраних чоловіка й жінку, що їдуть невідомо звідки й невідомо куди. Так, наче з району. Так, наче на залізничну станцію.

І раптом чоловік смикає віжками — й бричка зупиняється. Відтак зупиняється на відстані дитяча черідка. А гарна жінка в шовковому платті сходить з брички і йде прямо до них.

Іде — й плаче.

І чого вона плаче?

А в руках… Щось біліє в руках, світиться, проміниться, наче полум’яну грудку самісінького сонця несе в руках. Діти дивляться на жінку й на те сонце, яке вона тулить до грудей, сама обертаючись на сонце. Ось тільки чого вона плаче?

Хліб?

Жінка несе в руках білий пшеничний хліб.

Жінка — хліб.

— Діти,— крізь сльози озивається жінка. — Діти… Ось хліб…

І ножем починає краяти буханець білого хліба. А діти не вірять. А діти не вірять, що жінка зійшла з брички, що крає хліб, що вже тримає в руках білу скибку, й ця скибка пахне на ціле село, на цілий світ. Невже зараз віддасть цю скибку хліба? Кому віддасть?

— Бери, дитино.

Й скибка пшеничного хліба лягає на чорну порепану долоню.

— Бери, дитино.

Й друга скибка лягає на дитячу долоню.

А вони стоять, як занімілі. Тільки вдихають запах. Невже ця жінка не пошкодує порізати всю буханку? А вона вкраяла ще одну скибку.

— Це тобі, дитино.

Всім вділила, крім веснянкуватої дівчинки, що чекає не дочекається.

— Як тебе звати, доню?

— Катя,— ледь озивається.

— Бери, Катю…

Катя боязко бере скибку, а в жінки ще зостається ясна пахуча цілушка.

— У тебе є братик? — питає в неї жінка.

— Є братик… Миколка.

— Візьми й для Миколки.

І віддає їй цілушку, ласкаво гладить долонею по голові, обертається — і йде в сльозах, що хлинули рясно.

Діти проводжають довгими поглядами бричку, а Катя тим часом задки-задки відступає з гурту. Вона також проводжає очима бричку й жінку, яка вже сіла в бричку, але задкує, задкує, аж поки опиняється в кущах.

— Це від Матері Божої,— шепоче Катя. — Це Божа Мати зійшла з неба на землю й принесла хліб.

Обережно, з самісінького краєчка надкушує скибку хліба — й завмирає з заплющеними очима.

Дивна цілюща сили хліба п’янить її дитячу голівку. Катя боїться жувати, лише язиком ледь трішки торкається хліба. Торкне язиком — і замре, торкне — і зомліє від утіхи.

Невже це справді хліб?

Ось і хата під грушами дикими, стоїть біля криниці мати з порожнім відром, хоче опустити на мотузку відро в криницю — й чомусь ніяк не опустить. Підходить Катя ближче.

— Мамо! — хоче похвалитися хлібом.

А мати не чує, мовби не до неї мовиться.

— Мамцю! — ще радісніше.

Прокидається мати, дивиться на дочку, а в материних очах — їдкі сльози.

— Мамо, чого ви плачете? Мамо, не плачте…

— Як же мені не плакати, коли горе велике…

— Яке горе, мамо?

— Помер наш Миколка… Зараз ось помер.

— Та не міг Миколка померти,— шепоче Катя.

— Заснув — і не проснувся.

Катя біжить у хату. Брат Миколка лежить на рядні в ліжку, долоню поклав під щоку.

— Чуєш, Миколко! Проснись!

Не чує. Катя підступає ближче, торкає за плече:

— Миколко, проснися, я тобі хліба принесла.

Міцно спить — і не просинається. Катя на самісіньке вухо йому:

— Не вірю, ти прикидаєшся, проснись…

І задкує від нього. Може, справді помер, а не прикидається, що спить? Це вона винувата, бо довго сиділа в кущах і їла скибку пшеничного хліба. А Миколка не дочекався на свою цілушку, вділену отією жінкою. Якби Катя не забарилася й прибігла хутчій додому, то Миколка наївся б хліба — й не помер.

Хоче заплакати, але очі сухі-сухі.

Стає страшно дивитися на мертвого Миколку, й вона виходить у сіни, бачить у сінях під стіною драбину — й по драбині лізе на горище. Тут зариється в соломі, й ніхто не знайде її, тут вона сховається від смерті, що ходить по селу й морить людей, тепер от знайшла й зморила Миколку”.

Автор: Галина Волощук для прес-служби єпархії
Останні новини
356 pages

Парафіяни с.Назавизів здійснили різдвяне паломництво до святинь Тернопілля
2018-01-28 22:35:54
27 січня парафіяни с.Назавизів здійснили різдвяне паломництво до святинь Тернопілля. Однією із визначних святинь є духовний центр – Зарваниця.

Розколяда на парафії с.Хутір-Будилів
2018-01-28 22:09:06
28 січня на парафії с. Хутір-Будилів відбулась Розколяда. Перед початком дійства з вітальним словом до присутніх звернувся адміністратор храму о. Сергій Радченко. Після спільної молитви в храмі звучали найрозноманітніші колядки на прославу Божу.

Владика Василь (Івасюк) освятив іконостас у храмі с.Ліски
2018-01-28 17:05:00
28 січня на парафії в с.Ліски, що належить до Отинійського деканату відбулось освячення іконостасу. На запрошення адміністратора храму о. Андрія Гончаренка Архиєрейську Божественну Літургію та Чин освячення звершив єпископ Коломийський владика Василь (Івасюк).

Покаяння – це дерево життя, яке воскрешає багатьох духовно померлих”, - владика Василій (Івасюк) у неділю після Богоявлення.
2018-01-21 17:06:45
Сьогодні, в неділю після Богоявлення, кир Василій (Івасюк) очолив богослужіння в головному храмі єпархії.

Архиєрейське богослужіння у неділю після Богоявлення
2018-01-21 15:34:34
21 січня, у неділю після Богоявлення, єпарх Коломийський владика Василь (Івасюк) здійснив пастирський візит до парафії Святого Миколая Чудотворця, що в Коломиї.

Слово Предтечі й по сьогодні служить дороговказом у нашому житті”, - владика Василій (Івасюк)
2018-01-20 18:33:28
20 січня, у день свята собору Івана Хрестителя, правлячий архієрей Коломийської єпархії кир Василій (Івасюк) відвідав парафію Богоявлення Господнього, в м.Коломия.

Зі щедрівками до єпархії
2018-01-19 22:11:11
Сьогодні, 19 січня, до єпархіального управління з хорошим та піднесеним настроєм завітав хор Катедрального собору Преображення Христового, щоб защедрувати.

Владика Василь (Івасюк) здійснив Чин освячення води в Буковелі
2018-01-19 18:37:24
У день празника Богоявлення Господнього єпарх Коломийський здійснив Чин освячення води в гірськолижньому курорті “Буковель”.

Кожен, хто скуштує воду оцю стане чистим”, - владика Василь (Івасюк)
2018-01-19 13:48:06
Сьогодні парафіяни Катедрального собору Преображення Христового м.Коломиї урочисто відсвяткували Хрещення Господнє. З нагоди свята владика Василь (Івасюк) очолив богослужіння, які розпочались чином Великого повечіря з Литією.

У Навечір’я Богоявлення владика Василь (Івасюк) звершив святкове богослужіння та чин освячення води
2018-01-18 16:03:43
18 січня, у Навечір’я Богоявлення, владика Василь (Івасюк) молився в соборі Святого Архистратига Михаїла, що в м.Коломия. Єпископ очолив Великі Царські часи, після яких була відслужена Вечірня із Літургією Василія Великого.

  • Правлячий Архієрей



    Преосвященний Владика
    Кир Василій Івасюк
  • Канцелярія єпархії
    Протосинкел
    о. Роман Кіцелюк
    Синкели
    о.Володимир Прокіпчук
    о.Юрій Лукачик

    Канцлер
    о.Микола Горецький
    Віце-канцлер
    о. Олександр Федоришин

  • Економічний відділ
    Економ
    о. Віктор Прийдун

    Касир
    с.Вероніка Петрук

    Юрист
    п. Віра Сліпко
  • Прес-служба єпархії
    Речник
    о. Олег Гриців
    +380978131123
    Прес-секретар
    п. Діана Чавага
    e-mail: press.ugcc.ko@gmail.com
    Канцелярія єпархії
    +380662002606
    вул. І.Франка, 29, м.Коломия
    Івано-Франківської обл.
    78200 Україна
    e-mail: diocese.kolomyja@gmail.com
    Наші кнопки
  •  
  • Дизайн
    pent@gon : studio
  • Підтримка
    добрі люди
  • Розміщення
    добрі люди