Коломийська єпархія УГКЦ
Зображення із фотогалереї

Християнський вісник

Церковний дрес-код

2017-06-22 10:51:00

Чи можна ходити до церкви в джинсах, міні-спідниці, шортах? Яким є найкращий “церковний” дрес-код для молодої людини? Своєю думкою діляться імідж-дизайнер, священик та дружина священика, в той час як молодь намагається вгадати, як краще одягнутися, коли зайдеш до храму.

БФ “Карітас” розпочав проект для вирішення проблеми спілкування між коломиянами і переселенцями

2017-06-16 20:00:37

Доволі часто з уривків приватних розмов можна почути нарікання на людей-переселенців, мовляв прийшли на все готове, “вони зовсім не трудолюбиві”, а ще смітять і не поважають чужу працю, розмовляють російською мовою та ще цілий ряд всяких неприємностей і звинувачень.

Духовно-екологічні роздуми над Знаннями як даром Святого Духа

2017-03-29 21:45:03

Знання – це дар Святого Духа, який допомагає ще більше заглибитись у таємницю Божої любові до Свого Створіння.

 

Дві коляди сусідів

2018-01-06 15:34:37

Жителі нашого села Сопів, що біля Коломиї, – греко-католики, які відзначають Різдво Христове за юліанським календарем, але святковий різдвяний настрій починає панувати вже 24 грудня. Пам’ятаю, як ще в дитинстві мій дід застерігав від фізичної роботи в “польське Різдво”, розповідав про поляків, котрі колись тут жили і принагідно згадував їхні імена та прізвища. Коли ми прибирали цвинтар, то не оминали також старих нагробків із польськими написами. Від нашого пароха о. Олега Ткачука я дізналася, що в Сопові  було сімнадцять родин поляків, котрі працювали переважно на залізничній колії, яка з’єднувала Коломию з нафтопромислом у карпатському селі Рунгори. Всі вони належали до римо-католицької парафії в сусідньому селі Княждвір, туди ходили на богослужіння. З сопівчанами поляки жили мирно, гарно спілкувались між собою, ходили один до одного в гості й ніколи не ворогували.

Тепер щороку на різдвяні богослужіння в нашій церкві Покрови Пресвятої Богородиці о. Олег запрошує римо-католицьких священиків з України та  Польщі, разом з нашими парафіянами їздить на святкові відправи в костел до Коломиї.

24 грудня ми збираємося в родині. Хоч не накриваємо вдома стіл як на Святвечір, з кутею й 12 стравами, але вмикаю записи колядок, телефонуємо і вітаємо родичів та друзів, котрі нині розкидані по світах і там святкують Різдво Христове за григоріанським календарем.

Наприкінці 2017 року я вперше переступила поріг костелу св. Ігнатія Лойоли в Коломиї. Постійно проходила поряд, а ноги чомусь туди не доходили. Так я вперше потрапила на Пастирку, де з римо-католицьким священиком співслужили о. Олег і греко-католицькі священики з Воскресінців і Печеніжина. У костелі також побачила багато знайомих. Колядували “Bóg się rodzi, moc truchleje” і “Boh predwicznyj narodywsia!” Також дізналася, що та перша колядка дуже популярна серед поляків, а її слова написав поет Францішек Карпінський, котрий народився в розташованому недалеко від Коломиї селі Голосків. Ще цікаво було дізнатися, що своєму життю він завдячує гуцульському опришку Олексі Довбушу, котрий під час нападу на обійстя дрібного польського шляхтича змилувався над новонародженим дитям. Не знала також, що колись в центрі Коломиї був пам’ятник Францішку Карпінському, а щодня на міській ратуші о 6-ій годині ранку і 9-ій вечора музикант-вартовий грав на трубі мелодію пісні “Коли ранні встають зорі” (“Kiedyrannewstają zorze”) на слова цього поета.

Після того, як в Україні 25 грудня стало вихідним днем, пожвавішало обговорення двох календарів, за якими християни відзначають Народження Ісуса Христа.

Коли і яким чином Ви дізнались, що є дві дати святкування Різдва Христового? – запитала я свого пароха.

Про це я ще малим  дізнався, тому що народився в українсько-польській родині  - розповів о. Олег Ткачук. -  До 1974 року ми святкували латинське Різдво. Коли мого діда рідний брат Казимир жив в Коломиї зі своєю дружиною Франею, то  ми ходили до них на вечерю. Мені на той час було близько восьми років. Пригадую, як мама завжди казала: “Йдемо до вуйка Казя на свято”. Потім їхня сім’я у різдвяний час приходила до нас. Але про той факт, що Різдво святкують двічі, я все-таки довідався від своєї бабці. Вся родина мого діда належала до парафіяльного костелу в Коломиї, де зараз греко-католицька церква св. Йосафата. Згодом польська родина від нашої відійшла, бо бабця взяла шлюб не в костелі, а в церкві, її брат був греко-католицький священик. А взагалі в моїй родині з двох сторін були поляки: Чарнецькі і Рутковські. останні мали герб Побуг. По маминій лінії дід був поляком, а по татовій мама. Мій вуйко Казимир помер якраз після Святвечора. Його хоронили 1 січня 1975 року. Отже в 1974 році була остання наша Вігілія, де ми були з польською родиною. Кутю готували, все як у нас. Потім колядували, я навіть досі пам’ятаю польську колядку “А вчора з вечора”.

У 1978 році я поїхав зі знайомими поляками до костелу в Чернівці. В Івано-Франківській області не було жодного діючого костелу, тому римо-католики і греко-католики їздили у Чернівці, де тамтешній о. Францішек Краєвський обслуговував католиків двох обрядів з Буковини, Поділля і Покуття. У чернівецькому костелі я вперше побачив живий вертеп (шопку). Колись я гарно малював і ліпив з пластиліну, тож після повернення по пам’яті виліпив цілий вертеп. Все село ходило дивитися на фігурки. За радянської влади такі речі тримати не можна було, але люди ходили колядувати, бачили то все і одні одним переказували.

Ми також їздили до костелу у Львів. Ксьондз Рафал Кєрніцький завжди зустрічав нас словами: “О, мої землячки приїхали”. Навіть, коли хтось з наших греко-католицьких священиків приходив, то римо-католики дозволяли їм збоку сповідати людей. Ксьондз Рафал в ті часи дуже допомагав нашим священикам. Навіть на Йордан (в поляків нема звичаю в цей день святити воду) наші люди приїздили до львівської катедри, ставали збоку, потім наш священик святив їхні збанки. Так само й паску святили за двома календарями. Греко-католики йшли на “свій” Великдень з кошиками до костелу і там ксьондз згоджувався освячувати принесене. Хоч їхній Великдень давно скінчився, та він все одно читав молитву, благословляв. І так люди ходили. Такою в ті часи була співдружність між греко-католиками і римо-католиками, між українцями і поляками”.

Коли Ви відчули покликання до священства? – поцікавилася під час нашої розмови.

З малих літ – сказав о. Олег. - Рідний брат моєї бабці був священиком і він залишив хрестик ручний, який я зараз тримаю на престолі, кажучи: “На цьому місці ще буде священик, який цей хрест понесе”. В часи радянської влади не можна було ходити до церкви, але я ходив. Місцевий священик сіяв між людей слово Боже, виховував нас в патріотичному дусі і десь то в мені прижилось. Малим я брав хустку і  як священик накидав на себе, спільно збирав родину. Любив так гратися і всі казали, що буде з нього священик. Вже згодом підпільний владика Софрон Дмитерко, котрий належав до Василіянського Чину і бував у нас в селі, дав мені благословення на навчання в семінарії”.

Якою тоді була підтримка перших римо-католицьких священиків, що в період розпаду СРСР  прийшли до Коломиї й інших місцевостей?

Багато допомагали книгами катехизації, давали літературу, журнали для дітей та молоді. Я читав польською, дещо перекладав, мав багато переписів”.

Вже прийшовши на парафію в Сопів, чи доводилось вам розповідати-пояснювати своїм парафіянам про два церковні календарі?

Так, як прийшов на парафію, то розповідав. Але й до мене людям багато пояснював покійний о.Михайло Сенежук. Згодом в Коломиї відкрили костел, куди мене запросили. Тоді до міста приїхав ксьондз Пьотр Бук. Він жив в моєї далекої родички, яка на час перебування гостя запросила мене. І так ми з ним познайомились. На Різдвяні свята ксьондз Пьотр до нас вже не прийшов, бо випроторили за шпіонаж, хоча того й не було…

Пізніше на різдвяні свята  мене й мою парафію запрошував ксьондз Альфонс Гуровський. І ми охоче прийняли запрошення. О 12 годині вечора сопівські хористи й парафіяни йшли пішки до костелу на Пастирку. Ксьондз тому дуже радів, бо любив наші українські звичаї. Ті поляки, які звідти приходили до нас також хотіли запізнавати нашу культуру, мову і це все вони поширювали. Пригадую, що після Пастирки ми ще вийшли надвір, колядувати, а ксьондз поцікавився як ми назад добиратимемось. Люди сказали, що пішки. Він здивувався, бо була пізня пора, тому запропонував підвезти. Місця в бусі багато не було, людей близько тридцяти, всі в грубому одязі, кожухах. Почали відмовлятися, питали якою буде “заплата”. Ксьондз відповів, що “заплата” – коляда. І ми їхали як оселедці в бочці, ксьондз розвозив всіх по селі. А наступного дня знову запросив нас на Службу Божу. Від тоді, як  ми пішли до ксьондза, він став приходити до нас. І вже на українське Різдво був у мене на вечері. Вже як приходив до Сопова, то Євангеліє читав по-українськи, проповідь, привітання говорив на нашій мові. Люди тішилися і дуже полюбили ксьондза. Такі дружні стосунки в нас тривали впродовж 10 –х років, поки його не забрали до Польщі.  

Був ще ксьондз Пьотр Малий, рідний брат владики Леона Малого зі Львова. Ми з ним були ровесники і також ходили один до одного на свята, взаємно допомагали. Римо-католицькі ксьондзи дуже любили приходити до нас на Йордан, святити воду біля ріки. В 2000 році було 26 градусів морозу, а в нас є звичай, що з дзвінка п’ють воду. І ми також дали дзвін ксьондзу, а він добряче намерзнувшись, тримає його в руках і дрижачим голосом каже: “бажаю вам теплого чаю з цитринков!”.

Власне такі приязні відносини між нами священнослужителями та парафіянами трималися роками”.

Ви не раз бували в Польщі. Що вразило Вас у святкуванні “польського” Різдва і чим воно відрізняється від українського? Можливо в поляків є щось таке своєрідне, що не притаманне нам, українцям?

Звичаї в нас дуже схожі. Правда на тих теренах, де я був немає куті. Натомість запечений карп у них є обов’язковим. В нас всі страви ставлять одразу, а в Польщі поступово доносять. Вечеря там починається з читання Святого Євангелія, чого в нас нема. Так, як я був у родині священика, то за традицією ми ділилися оплаткою (укр. просфора). Стіл застелений білим обрусом (скатертина) і сіно в українців під низом, а в поляків на обрусі. Тарілки ставлять зверху на сіно. Я був тим вражений, мені одразу пригадилися дитячі роки, так само робили  і в моєї бабці (татової мами). Щодо їжі, то борщ подають з білого буряка, капусту з горохом і різні види вареників: зі сливками, грибами, рибою. А вже коли римо-католицькі священики з Польщі приїздили в Україну, то запізнавалися з нашими звичаями. Ми збиралися й колядували одною мовою й іншою. Є колядка “Во Вифлиємі нині новина”,  яка має на двох мовах одну мелодію, то ми навіть перегукувалися. Так бувало, що за колядою досиджували до 4-ї години ранку. Дуже гарно було, я деколи за тим сумую…”

На цьогорічні різдвяні свята о. Олег Ткачук знову запросив римо-католицьких священиків до греко-католицької церкви у Сопові.

За прикладом наших предків вчімося розділяти дух Різдва із ближнім, дотримуючись цієї доброї традиції – зазначив. - У червні 2001 року ми разом з коломийськими римо-католиками разом були у Львові на папських літургіях, і візантійського і латинського обрядів. Прибувши на українську землю і спричинивши хвилю духовного піднесення Святіший Отець Папа Іван Павло ІІ слушно зауважив: “Тут Церква дихає двома легенями східної і західної традицій”. Цими словами Понтифік вкотре наголосив, що два обряди – візантійський і латинський об’єднані однією Вселенською Католицькою Церквою. Тому так важливо розуміти й поважати обряд, традицію сусідів і таким чином взаємозбагачуватися. Тоді не виникатимуть всілякі упередження, підозри, непорозуміння і ворожі настрої одних до других. Всього лише не  біймося в часі різдвяних свят переступити поріг храму сусіда. І не тільки в ці дні”.

Фото з архіву о.Олега Ткачука

Автор: Діана Чавага, прес-секретар єпархії
Останні новини
356 pages

Покаяння – це дерево життя, яке воскрешає багатьох духовно померлих”, - владика Василій (Івасюк) у неділю після Богоявлення.
2018-01-21 17:06:45
Сьогодні, в неділю після Богоявлення, кир Василій (Івасюк) очолив богослужіння в головному храмі єпархії.

Архиєрейське богослужіння у неділю після Богоявлення
2018-01-21 15:34:34
21 січня, у неділю після Богоявлення, єпарх Коломийський владика Василь (Івасюк) здійснив пастирський візит до парафії Святого Миколая Чудотворця, що в Коломиї.

Слово Предтечі й по сьогодні служить дороговказом у нашому житті”, - владика Василій (Івасюк)
2018-01-20 18:33:28
20 січня, у день свята собору Івана Хрестителя, правлячий архієрей Коломийської єпархії кир Василій (Івасюк) відвідав парафію Богоявлення Господнього, в м.Коломия.

Зі щедрівками до єпархії
2018-01-19 22:11:11
Сьогодні, 19 січня, до єпархіального управління з хорошим та піднесеним настроєм завітав хор Катедрального собору Преображення Христового, щоб защедрувати.

Владика Василь (Івасюк) здійснив Чин освячення води в Буковелі
2018-01-19 18:37:24
У день празника Богоявлення Господнього єпарх Коломийський здійснив Чин освячення води в гірськолижньому курорті “Буковель”.

Кожен, хто скуштує воду оцю стане чистим”, - владика Василь (Івасюк)
2018-01-19 13:48:06
Сьогодні парафіяни Катедрального собору Преображення Христового м.Коломиї урочисто відсвяткували Хрещення Господнє. З нагоди свята владика Василь (Івасюк) очолив богослужіння, які розпочались чином Великого повечіря з Литією.

У Навечір’я Богоявлення владика Василь (Івасюк) звершив святкове богослужіння та чин освячення води
2018-01-18 16:03:43
18 січня, у Навечір’я Богоявлення, владика Василь (Івасюк) молився в соборі Святого Архистратига Михаїла, що в м.Коломия. Єпископ очолив Великі Царські часи, після яких була відслужена Вечірня із Літургією Василія Великого.

Будинок нічного перебування”: як змінилося життя безпритульних
2018-01-17 16:04:14
Вони зраджені, залишені рідними й друзями на призволяще… Кожного дня люди позбавлені даху над головою намагаються жити, щоправда поза межами соціуму, який їх відкинув.

Для духовенства Коломийської єпархії провели тренінг “10 кроків парафіяльної громади до проекту”
2018-01-15 14:27:23
Сьогодні в приміщенні БФ “Карітасу Коломийської єпархії” розпочався тренінг “10 кроків парафіяльної громади до проекту” для духовенства єпархії.

У місті над Прутом лунала стоголоса коляда
2018-01-15 00:35:28
14 січня з благословення правлячого архиєрея Коломийської єпархії кир Василія (Івасюка) до Коломиї на цьорічний фестиваль вертепів “Різдво - час Божого милосердя” з’їхалось десять колективів.

  • Правлячий Архієрей



    Преосвященний Владика
    Кир Василій Івасюк
  • Канцелярія єпархії
    Протосинкел
    о. Роман Кіцелюк
    Синкели
    о.Володимир Прокіпчук
    о.Юрій Лукачик

    Канцлер
    о.Микола Горецький
    Віце-канцлер
    о. Олександр Федоришин

  • Економічний відділ
    Економ
    о. Віктор Прийдун

    Касир
    с.Вероніка Петрук

    Юрист
    п. Віра Сліпко
  • Прес-служба єпархії
    Речник
    о. Олег Гриців
    +380978131123
    Прес-секретар
    п. Діана Чавага
    e-mail: press.ugcc.ko@gmail.com
    Канцелярія єпархії
    +380662002606
    вул. І.Франка, 29, м.Коломия
    Івано-Франківської обл.
    78200 Україна
    e-mail: diocese.kolomyja@gmail.com
    Наші кнопки
  •  
  • Дизайн
    pent@gon : studio
  • Підтримка
    добрі люди
  • Розміщення
    добрі люди