Коломийська єпархія УГКЦ

«Все робилося з любов’ю», - митрополит Івано-Франківський Володимир (Війтишин) про катедральний собор у Коломиї

2012-06-21 13:57:34

Преосвященніший митрополите Володимире, відомо, що Ви брали участь в будівництві Коломийського катедрального собору ще з того часу, як він з’явився тільки на папері. Розкажіть будь-ласка як все починалось?

- Перш за все слід сказати, що Коломийсько-Чернівецька єпархія є доволі молодою в нашій Церкві. Вона була сформована у 1993 році. Для її повноцінного функціонування були необхідні відповідні єпархіальні структури, зокрема катедральний собор, який є серцем кожної єпархії. Сталося так, що спершу цим собором повинен був стати інший храм у Коломиї – Свято-Михайлівський. Це було затверджено документально Синодом єпископів УГКЦ. Але церковне братство цього не хотіло і тому цей храм залишився парафіяльним. Щоб не поглиблювати непорозумінь і протистоянь, було вирішено будувати новий катедральний собор. Ми розуміли, що в місті і загалом в Україні постане ще одна святиня, новітня і гарна. Люди під час будівництва та через пожертви отримають Боже благословення. З такими думками ми прийшли в міську раду. Розглядалось відразу декілька місць під будівництво цього храму, але владика Павло Василик вибрав саме те місце де він сьогодні і знаходиться.

Хочу сказати, що владику поважали дуже багато людей в Коломиї, а також зі сторони влади була підтримка і поміч. Це місце прекрасне, воно є в історичному центрі міста, відразу біля Народного дому. Раніше на тому місці стояли «бараки», як їх називали. Тут проживало багато сімей. Тому для того, щоб розпочати будівельні роботи, потрібно було їм надати відповідне житло. Кілька сімей допомогла переселити міська влада, але також і нам довелось купити квартири таких самих розмірів, щоб люди могли переїхати. І таким чином ми змогли звільнити цю ділянку землі і розпочати будівництво.

- Після того як майданчик було підготовлено розпочалось будівництво, розкажіть про перші етапи цього процесу, що Вам найбільше запам’яталось?

- Коли йдеться про саме будівництво – то спочатку до розгляду було представлено кілька проектів. Для Коломиї потрібно було щось унікальне, ми всі знаємо що таке Коломия. Тому ми розуміли, що обираємо проект не тільки для Івано-Франківщини, але і для цілої України. Коломия є унікальним містом в нашій мозаїці, тому і необхідне було щось неповторне. Проект архітектора Віктора Мицая, який кілька разів був виправлений, за узгодженням владики Павла остаточно був затверджений до виконання. Коли ми дивимось на цей собор, те що архітектор вклав у нього, то направду потрібно віддати йому належну похвалу. Там все дуже цікаво продумано, він гарно і цікаво виглядає знизу, а, коли дивитися з літака на нього, то ми бачимо хрест. І проект і його втілення, на мою думку, є дуже-дуже вдалими. Тепер, коли всі роботи йдуть до завершення, то все більш наглядно стає те, що він був чудово задуманий.

Мені десь у пам’яті відбилося, що купол у святилищі, це була ідея самого владики Павла. Він хотів, щоб у святилищі було світло. Отож таким був початок будівництва. Свої дії ми розпочали з того, що встановили хрест на цьому місці і розпочали підготовку документації. Тоді, наскільки я пригадую, там ще навіть проживали люди, про що я вище вже говорив.

Пригадую, як ми винайняли екскаватор, щоб підготувати котлован, і він працював тільки до шостої години, а було літо і працювати можна було значно довше. Нас це непокоїло і ми підійшли і попросили робітника, щоб він залишався працювати довше. Таким чином, те, що мали робити ціле літо, зробили за місяць. Будівничі, які тут працювали – всі були коломияни. Це був час кризи і люди не мали роботи. І таким чином ми, будуючи собор, частково забезпечували людей працею.

Від самого початку будівництва владика Павло заснував оргкомітет по будівництву. До нього входили: о. мітрат Григорій Юрах, потім я, як економ єпархії, і о. Руслан Ваврик. Отець Руслан відповідав за духовну частину, він розпочинав тут душ пастирство. Громада почала формуватись ще задовго до завершення будівництва і таким чином молитовно підтримувала цей процес. Богослужіння відбувались у тимчасовій каплиці. Там і сформувався катедральний хор. Зокрема, пан Юрій Овчаренко, який пізніше став міським головою, приходив на богослужіння і був учасником цього хору.

- А як розпочались самі роботи зі зведення собору та як тривав процес будівництва?

- Це був благословенний Богом час, бо до цього часу Церква була переслідуваною, а потім настав час розквіту і оживлення. Робота була дуже інтенсивною та насиченою різними подіями. Я і отець Григорій Юрах майже щодня були у владики на нарадах. Була дуже добра співпраця і розуміння нас з боку Івана Симотюка, голови правління ЗАТ “Коломийське заводоуправління будматеріалів”. Якось ми зустрілись з ним і сказали, що нам треба мільйон цегол (сміється), а пан Іван відповів: «Гаразд, перевезення буде за мною». Будівництво стало справді всенародним діянням. Роботи не зупинялись ні на один день. Все подвір’я було вкрито будівельними матеріалами. До владики Павла мав особливу особисту повагу п. Михайло Вишиванюк, який був в обласній владі і він постарався в тому, щоб ми отримати все необхідне дерево на собор. Все довкола єпархіального управління було обкладено дошками, які висихали. В той час воно було більше схоже на якесь лісництво.

Спеціально були закуплені вантажні автомобілі, самоскиди. Люди, які доїжджали з інших містечок і сіл і тут працювали, мали можливість зупинитись для ночівлі. Також цих людей годували. Було дуже багато бетонних робіт і у цьому дуже допомагав Микола Круць з Ямниці, брати Килестини з Рогатинщини. Цемент доставляли навіть цистерною на залізничній станції, ми прилаштувалися і до цього. Всі матеріали подавались вчасно і в необхідних кількостях, тому собор немає якихось недоліків. Безперечно Господь благословив і чував над цією справою.

За всіма роботами майже щодня спостерігав архітектор і метр за метром приймав роботу. І коли робітники хотіли зробити щось по-своєму чи спростити, то завжди у тих випадках він підказував як краще. Після переїзду пана Віктора до Києва, його дружина, яка є також архітектором, вела постійний нагляд за роботами.

- Владико Володимире, оскільки Ви були економом Коломийсько-Чернівецької єпархії, а опісля і єпископом-коад’ютором, розкажіть про фінансову сторону зведення собору, яке головне джерело фінансування будівельних робіт?

- Головне фінансування – це були наші люди. Одним з джерел фінансування були самі коломияни, які сходилися на богослужіння до каплиці. Отець щотижня приносив ті пожертви від окремих людей. Попри економічні негаразди тих часів люди все-таки складали пожертви. Також ми оголошували по всій єпархії, щоб на парафіях, хто бажає складав пожертви, оскільки це катедральний собор і будується для всієї єпархії, для всіх її вірних.

Було багато жертводавців, які поважали владику Павла, особливо за його нескореність в часи комунізму, за те, що він два рази був засуджений до ув’язнення за Церкву і все-таки залишався при своїх переконаннях, поглядах і діяльності, залишався ісповідником віри. Багато з тих людей, які так само як владика, відбували свої вироки як політичні в’язні, за незалежності зайняли різні посади в органах влади і також старалися допомагати. Дух Святий так закерував, що на будівництво собору всі дивилися з доброю приязню, всі старалися допомогти.

Допомога була і від міської ради, від районної держадміністрації і від обласної влади, а також з боку окремих підприємців. Допомагали і закордонні благодійні організації, зокрема «Реновабіс» і «Церква в потребі». Основна збірка коштів відбувалась при єпархії. Я знаю, що їх завжди не вистачало (сміється), але якось так, що не можу сказати, що їх не вистачало катастрофічно. Фінансові труднощі не змушували припиняти роботу. При кінці кожного тижня ми проводили розрахунки із робітниками. Все відбувалось без особливих криз, тому що були люди які займалися будівництвом, інші пошуком матеріалів, а ще інші шукали фінансування – це розмежування спрощувало всім роботу. І все робилося з любов’ю. Це, я думаю, найбільш глибока риса цього будівництва.

- Чи зверталися до вас вже як Патріаршого економа нашої Церкви з Коломийсько-Чернівецької єпархії, щоб помогти у завершенні будівництва цього собору?

- На жаль, ми не змогли багато допомогти, бо ви знаєте, що будується Патріарший собор у Києві і він також іде до завершення і десь через рік після відкриття Коломийського собору ми будемо відкривати Київський. Про Коломийський собор завжди знали, що він будується і я пам’ятаю, що навіть Блаженніший Любомир Гузар, коли ще міг бачити і був у цьому соборі сказав: «Я не думав, що Коломия будує таке велике». Таке було враження Блаженнішого від цього храму.

- Що на Вашу думку вирізняє цей храм з поміж інших?

- Коли ми ходили і щодня дивилися на нього, переглядали документацію, для нас він все ж ще залишався певним чином закритим, ми не могли бачити всієї величі цього собору. Тільки обійшовши його навколо, подивишись вверх, можна вже побачити те, яким він є насправді. Будівництво собору відбувалось в мирі і любові і тому, мабуть, він і є такий красивий. Коли храм будується на жертовні кошти, то це надає особливої величі, кожна людина вкладає свою любов, свою жертву. Думаю, що і сам архітектор, і ніхто не міг з самого початку знати, що він так буде вдало і гарно виглядати. Я особисто не від однієї людини чув, в тому числі і від духовенства, що храм міг би спокійно бути Патріаршим собором. Сміло можемо сказати, що зі всіх будівництв у області, порівняти цей храм не маємо з чим.

- Владика Павло був Вашим наставником з часів підпілля, розкажіть будь ласка про його вклад в цей храм, а він мабуть зробив чи не найбільше?

- Справді. Це міг робити тільки владика Павло. Це він з самого ранку нас заряджував і ми всі мали рухатися, працювати для розбудови Церкви. Владика Павло був унікальною особою, він жив Церквою. За Церкву він терпів два рази тюрми і в ньому було видно, що він за неї був би готовий йти і п‘ять разів на каторгу. Він був тим великим борцем, за котрим йшли люди. І навіть вихід Церкви із підпілля: поїздка в Москву з документами-проханнями про легалізацію Церкви і голодування – це був наш владика Павло. Те, що Коломия отримала такого єпископа – це є щось дуже велике. Владика об’єднував цілу область у цій праці. Він вмів нас так зарядити, що ми також цим жили з любов’ю. Приблизно за п’ять років нам вдалося звести і накрити цей собор. Владика Павло дивився в майбуття і він розумів, що Коломиї потрібний такий прекрасний собор.

- Якими будуть Ваші митрополичі побажання для вірян Коломийсько-Чернівецької єпархії, які втішаються таким прекрасним храмом, духовним центром та серцем єпархії і перлиною цілої Івано-Франківської митрополії?

- Я також один із жертводавців цього собору і навіть один із будівельників, який також складав цеглини на цей собор. В тому розумінні я тільки радий і щасливий. Будучи сьогодні в Івано-Франківську, я завжди показую приклад коломиян в спорудженні цього храму. Я ніколи не забуду, як на мої єпископські свячення, які відбулися в Коломиї, прийшло дуже багато людей. Тому я щиро вітаю всіх коломиян. Народна приповідка каже, що кінець діло хвалить. Думаю, що це освячення має стати гарним святом, насамперед для всіх мешканців Коломиї, гостей, цілої єпархії, та й для цілої нашої Церкви. Бо таких соборів навіть по всій Україні багато немає.

Розмовляв о. В.Перцович, прес-секретар єпархії

Останні новини
35 34 33 32 31 30 ... 1
35 pages

Церковний дрес-код
2017-06-22 10:51:00
Чи можна ходити до церкви в джинсах, міні-спідниці, шортах? Яким є найкращий “церковний” дрес-код для молодої людини? Своєю думкою діляться імідж-дизайнер, священик та дружина священика, в той час як молодь намагається вгадати, як краще одягнутися, коли зайдеш до храму.

БФ “Карітас” розпочав проект для вирішення проблеми спілкування між коломиянами і переселенцями
2017-06-16 20:00:37
Доволі часто з уривків приватних розмов можна почути нарікання на людей-переселенців, мовляв прийшли на все готове, “вони зовсім не трудолюбиві”, а ще смітять і не поважають чужу працю, розмовляють російською мовою та ще цілий ряд всяких неприємностей і звинувачень.

Духовно-екологічні роздуми над Знаннями як даром Святого Духа
2017-03-29 21:45:03
Знання – це дар Святого Духа, який допомагає ще більше заглибитись у таємницю Божої любові до Свого Створіння.

Духовно-екологічні роздуми над Радою як даром Святого Духа
2017-03-29 21:19:04
Роблячи наступні впевнені кроки в часі Святої Чотиридесятниці назустріч Воскреслому Христові, очистивши через молитву, піст і покаяння наш внутрішній погляд, починаємо відчувати, як Господь Духом Своїм Святим провадить нас, скеровуючи наш розум і готуючи ціле наше єство до виконання Божої Волі.

Духовно-екологічні роздуми над Розумом як даром Святого Духа
2017-03-29 20:58:44
Дар мудрості дає змогу привідкрити таємницю Божого Творчого задуму і відчути присмак Вічності, закликає наш розум слідувати й надалі цією незвіданою дорогою, яка веде до Дому Отця, запевняючи нас у тому, що Господь щедро компенсує усі наші зусилля на шляху подвизання.

Духовно-екологічні роздуми над даром Мудрості
2017-03-29 20:44:16
Кожен християнин, який має серйозний намір у часі Великого Посту ґрунтовно переглянути власне життя, переосмислити свою віру в Бога та навчитись жити повноцінним, істинним життям, повинен розуміти, що для цього слід докласти чималих зусиль.

Кобзар на лінії вогню
2017-03-18 13:35:29
Борітеся- поборите! Вам Бог помагає!”, - крізь віки лунають до нас слова великого Кобзаря, надихаючи на боротьбу за торжество Божої правди на нашій землі цілі покоління українського народу.

Від Крут до Донбасу
2017-03-18 13:10:33
Жертовний приклад героїв минулої доби став плідним ґрунтом на котрому відроджується дух борців за свободу в наші дні. Як говорив великий Кобзар: “Не вмирає душа наша, не вмирає Воля!”

Що можна і що не можна їсти в піст
2017-03-07 17:58:38
Більшість християн знає, що у піст не можна їсти м’яса. Та це не зовсім точне визначення. Виявляється, за деякими винятками більшу частину тижня під час Великого посту Українська Греко-Католицька Церква їсти м’ясо… дозволяє. То як тоді правильно постити? Розповідає о. Андрій Стадницький, голова Катехитичної комісії Києво-Галицького Верховного Архієпископства УГКЦ.

Послання Папи на Великий Піст
2017-02-21 11:11:01
У Ватикані оприлюднили послання Папи Франциска на Великий Піст 2017 року. Тема послання: “Боже слово – це дар. Інша особа – це дар”. Роздуми Святішого Отця зосереджені на євангельській притчі про багача і Лазаря.

  • Правлячий Архієрей



    Преосвященний Владика
    Кир Василій Івасюк
  • Канцелярія єпархії
    Протосинкел
    о. Роман Кіцелюк
    Синкели
    о.Володимир Прокіпчук
    о.Юрій Лукачик

    Канцлер
    о.Микола Горецький
    Віце-канцлер
    о. Олександр Федоришин

  • Економічний відділ
    Економ
    о. Віктор Прийдун

    Касир
    с.Вероніка Петрук

    Юрист
    п. Віра Сліпко
  • Прес-служба єпархії
    Речник
    о. Олег Гриців
    +380978131123
    Прес-секретар
    п. Діана Чавага
    e-mail: press.ugcc.ko@gmail.com
    Канцелярія єпархії
    +380662002606
    вул. І.Франка, 29, м.Коломия
    Івано-Франківської обл.
    78200 Україна
    e-mail: diocese.kolomyja@gmail.com
    Наші кнопки
  •  
  • Дизайн
    pent@gon : studio
  • Підтримка
    добрі люди
  • Розміщення
    добрі люди