Коломийсько-Чернівецька єпархія УГКЦ

Роман Василик: Ми прагнули, щоб виходячи з цього храму людина почувала себе преображеною

2012-07-06 11:10:52

Пане Романе, Ви долучились до роботи над катедральним собором практично з перших днів. Розкажіть, як відбувався цей процес на самих початках?

Практично відразу після свого призначення єпископом Коломийсько-Чернівецької єпархії владика Павло Василик ініціював побудову нового катедрального храму в Коломиї. Згодом було подано кілька проектних пропозицій і серед них - цікавий ультрамодерний проект відомого архітектора зі США Зенона Мазуркевича, батьки якого походили з Коломиї. У Сполучених Штатах він проектував атомні електростанції, але окрім того й кілька храмів для української громади. Проект храму для Коломиї був цікавим, і владиці й мені він заімпонував. Однак при розгляді архітектурною радою цей проект було відхилено, оскільки він не вписувався в архітектурну ситуацію міста натомість було запропоновано будувати храм за проектом одного з провідних архітекторів України Віктора Мицая. Храм досить великий, я б сказав, величавий. Він домінує над простором міста, справляє потужне враження і, я думаю, остаточний вибір був вдалим.

В процесі будівництво храму. Чи Ви вже приглядались до того, як він міг би бути розписаний, як повинні були б ці розписи розміщуватись в просторі, який повинен бути іконостас? Чи обговорювали це з архітектором?

На жаль, увесь той час, коли тривало детальне проектування, контакту з архітектором у нас не було. Він цю річ зробив самостійно, ми не обговорювали з ним розписів, але я вважаю, що йому вдалося створити добрий простір. Храм приємно сприймається, є в ньому потужна величавість.

Коли Ви вперше увійшли в цей храм і планували приступити до розписів, що Вас найбільше вразило чи стурбувало?

Увійшовши до храму вперше, ми були вражені розмірами його внутрішнього простору. Однак проблема полягала в тому, що все було закрито риштуванням, і це не давало змоги побачити загальну картину храму. Доводилося користуватися архітектурними розгортками та планами, що створювало певні труднощі.

А яку ціль Ви ставили собі, працюючи на розписами? Що для вас стало стержнем всієї картини храму? Який образ Ви запланували створити від самого початку?

Перш за все храм Преображення Господнього - храм христологічний. На загал тема Преображення є надзвичайно цікавою. Щось одне стає іншим, - це і є суттю преображення. Тому й у храмі поступово з виконанням поліхромних робіт відбувалося своєрідне преображення середовища, від одного стану до іншого. Концептуально ми хотіли відобразити ідею мети приходу Христа в цей світ - преображення людини і світу, зміни світу. Власне ця ідея є ключовою в програмі, яку ми заклали в розписи. Вся наука Христа була для того, щоб цей світ змінити від стану гіршого до кращого. І ми йшли за цією наукою. Ми обирали євангельські теми, які несуть у собі ці переміни.

Розкажіть детальніше про ці сюжети, оскільки на розписах ми бачимо не тільки сюжети біблійні, але також і сонм святих, зокрема святих нашого народу від Київської Русі і до сьогодні?

Так, там є сюжети дванадцяти головних свят Церкви, які й символізують цей оновлений світ. Ці сюжети є новим календарем для світу, преображеного Христом , від Благовіщення до Воскресіння та Вознесіння Христового. Тема святих є частиною теми преображення. Святі власним життям показують дорогу преображення через Христа. Серед них є українські святі - мученики, праведники, блаженні: від тих, які хрестили нашу державу і преображали її, як Антоній і Теодосій Печерські, до новомучеників нашої Церкви ХХ століття.

Пане Романе, як тривала робота над розписами, які спеціалісти були задіяні до робіт та скільки працювало майстрів над цим проектом, скільки часу це забрало?

До роботи були задіяні провідні фахівці кафедри сакрального мистецтва Львівської Академії мистецтв. Головним художником храму та автором багатьох розписів був Роман Кислий . Активну участь в роботі також брали відомі іконописці Кость Маркович, Андрій Винничок, молоді викладачі Василь Сивак, Тарас Лесів, випускники кафедри Василь Скрикуляк, Андрій Сивак, Мирон Півтораніс, Тарас Новак, їм також допомагали Ігор Теплий, Ігор Пиріг, Олександр Лещенко. Загалом на Коломийському проекті були задіяні близько 20-ти людей. Тут доречно зауважити, що роботи були розпочаті за владики Павла Василика, нині покійного, тривали за його наступника владики Володимира Війтишина, нині митрополита Івано-Франківського. Левова ж частка праці з оздоблення храму виконана і завершується при владиці Миколі Сімкайлові. І Володимир Войтишин, і Микола Симкайло були учнями і послідовниками владики Павла Василика, працювали у підпіллі, брали активну участь у процесах легалізації, відродження та становлення нашої Церкви.

Неможливо сказати скільки точно тривали самі художні роботи, оскільки в цій ділянці завжди є певні перерви. Ми храм святих Володимира і Ольги у Львові вже 8 чи 9 років розписуємо і ще не завершили. Робота проходить таким чином: спочатку виконується ескіз, який погоджується з владикою, потім детальний проект, картони, паралельно відбувається підготовка стін, згодом працює група, яка робить розмітку, потім художники малюють. Все мусить відбуватись мов під камертон, який задає тональність, а всі підлаштовуються. Хоч кожен в хорі співає своїм голосом, але є одна тональність. Перші ескізи ми показували ще владиці Павлові і з ним узгоджували. А його вже сім років як немає. То можна сказати, що ці розписи десь так і тривали – сім років.

Ваш рідний брат, єпископ Павло (Василик), це одна з найвизначніших постатей з сучасної історії Української Греко-Католицької Церкви, ісповідник віри, перший єпископ Коломийсько-Чернівецької єпархії, близький товариш Папи Івана Павла ІІ, наскільки близькою була ваша співпраця під час підготовки ескізів, якими були його поради?

Мушу сказати, що власне завдяки владиці Павлу я займаюся іконописом. Під час мого навчання в Ужгороді в художньому училищі владика, який звільнився з другого ув’язнення, приїхав до мене з загорнутою в матерію старою іконою і запитав, чи не можу я зробити копію. Це була ікона XVII століття «Богородиця Неустанної помочі», яку він позичив у римо-католицького священика на Житомирщині. Був 1967 рік, я навчався на третьому курсі і тоді вперше написав копію ікони. До того часу я малював образи, але тільки тоді я вперше написав ікону. Коли владику висвятили на єпископа, то окрім ікон я виконував йому ручний хрест, панагії, мітри. Все робилося таємно, щоб ніхто не довідався. У 1974 році для владики Павла я виготовив антимінси для Божественної Літругії, які він роздавав підпільним нововисвяченим священикам з підписом «Для підпільної Церкви». Про це не могла знати навіть моя дружина. Кожну невдалу копію, як і кліше, я мусів знищувати. Щодо розписів собору, то владика добре уявляв собі їх. При відвідинах, сидячи в його кабінеті, ми багато розмовляли на цю тему. І все, сказане мною вище стосовно сюжетів та стрижня цих розписів, було узгоджено з ним. Однак за життя Владики Павла було виконано тільки мозаїку Спаса Нерукотворного на д головним входом до храму.

Чи це саме він обрав такий стиль розписів, який є ближче до візантійської традиції аніж до українського барокової культури, чи це була Ваша пропозиція?

Це ми узгодили відразу. Радше ми спільно до того дійшли. Владика Павло сам дуже добре малював, в реалістичному стилі. Найчастіше він копіював, проте мав і авторські твори, деякі з них у мене збереглися донині. Це були швидше картини релігійного змісту, аніж ікони. В моїй пам’яті з дитинства збереглися спогади, як владика малював Пресвяту Покрову, Архангела Михаїла, Тернованого Христа. Він добре володів кольором, відчував форму, пропорції. Коли вийшов перший раз з тюрми, мені було 10 років і я пригадую, як йому прислали з Литви фарби, як він натягував на підрамник полотно, сидів і малював. Я пам’ятаю всі ті запахи фарби, столярного клею. Він не малював світських сюжетів, а більше щось з релігійного європейського живопису, і довший час тримався такої традиції. Бачимо, що сьогодні багато людей не розуміє, що таке ікона і чим вона різниться від релігійного малярства. Владика також не відразу це зрозумів. Тільки часом в нього відбулася трансформація уявлень і він перейшов до глибокого розуміння східної християнської традиції щодо ікони.

Чи впродовж праці над розписами вам траплялись певні речі, які Ви не в силах раціонально пояснити? Чи траплялась чудесні випадки, оскільки часто на таких роботах є речі, які не залежать від тих хто їх виконує, а стаються неприроднім чином?

Художники хвилювалися, бо поки стояло риштування, не було можливості бачити цілість всього розпису. Все робилося на відчуттях майстрів, майже наосліп. Сучасне риштування є мобільним, його можна за потреби легко зняти та все оглянути, тоді ж ми цього зробити не могли. Риштування, на якому довелося працювати, за своєю конструкцією було нерозбірним. Був випадок, коли після виконання одного з розписів нам здалося, що ми припустилися помилки щодо його розташування. Однак, розібравши риштування, ми побачили, що все стало на свої місця і гармонійно співвідноситься.

Пане Романе, скоро до цього храму зайдуть вірні і там розпочнуться регулярні богослужіння. Ви мабуть не раз уявляли собі, що вони будуть відчувати вперше зайшовши в нього. Який настрій Ви прагнули їм передати своєю працею?

Кожного разу, заходячи до храму, ми перебуваємо під певними враженнями. Храми за своїм характером дуже різні, проте де б ми не були, в Західній Європі, в Америці чи у нас, - відразу відчуваємо неповторну атмосферу кожного з них, - ми захоплені, заворожені. В нашому храмі ми намагалися створити неповторне духовне середовище, увійшовши до якого, людина звільнилася б від суєтної буденщини за дверима храму, а виходячи з нього, - відчула б себе іншою, преображеною.

Розмовляв Анатолій Бабинський

Біографічна довідка: Василик Роман Якимович – Заслужений діяч мистецтв України, Народний художник України. Завідувач кафедри сакрального мистецтва Львівської Національної академії мистецтв, професор. Народився 1947 року. У 1968р. закінчив Ужгородське художнє училище ім. Ерделі. У 1973р. закінчив Львівський державний інститут прикладного і декоративного мистецтва (тепер Львівська Національна академія мистецтв).

З 1997 до 2000р. був завідувачем кафедри проектування інтер’єрів Львівської академії мистецтв. За час педагогічної діяльності проводив спеціальну підготовку студентів, здійснював керівництво дипломними роботами випускників (понад 70), зокрема керував комплексними дипломними проектами, що об’єднували дипломників кафедр різних спеціалізацій. Значна частина цих робіт була реалізована на об’єктах, поміж іншими:

- комплексне оформлення інтер’єру та екстер’єру церкви Пресвятої Покрови у м.Львові;

- комплексне оформлення середньої школи з українською мовою навчання у м.Перемишль (Польща);

- комплексне оформлення церкви УГКЦ в м.Сен-Жермен (Франція);

Р.Василиком запроектовано і втілено в життя близько 60 об’єктів. Має відзнаки та нагороди від українських посольств Англії, Італії, Бразилії, Австралії та Польщі, Університету штату Парана (Бразилія), Міністерства культури і туризму України, нагороджений Благословенною грамотою Патріарха Київського та всієї Руси-України Філарета, Благословенною грамотою Патріарха Української Греко-Католицької Церкви Любомира Гузара, Грамотою та Орденом Верховних апостолів Петра і Павла Папою Римським Бенедиктом.

Серед найвизначніших об’єктів оформлення:

- музеї та музейно-меморіальні комплекси, зокрема: Музей Прикарпатського воєнного округу, м.Львів; Музей курорту Трускавець, Музей-садиба І.Нечуя-Левицького, м.Стеблів, музей франкознавства Національного університету ім. І.Франка у Львові, каплиця меморіального комплексу-садиби Патріарха Йосипа Сліпого в с.Заздрість на Тернопільщині.

Сакральні споруди:

- іконостас єпархіальної каплиці в м.Коломия;

- іконостас церкви УГКЦ у м.Вулвергамптон (Англія);

- запрестольна ікона «Пресвята Богородиця Покрова» для монастиря студиток у Львові;

- іконостас церкви УГКЦ в с.Бартошиці, Польща;

- ікони іконостасу та інтер’єру церкви св. Василія Великого монастиря ЧСВВ в Києві;

- проект комплексного оформлення церкви св. Володимира і Ольга у Львові;

- проект комплексного оформлення церкви св. Андрія і Варвари в с.Хоружівка на Сумщині;

- ікони іконостасу церкви св. Жінок Мироносиць в с.Вороняки на Золочівщині;

- ікони іконостасу церкви УГКЦ в Амстердамі, Голандія ;

- ікони іконостасу церкви «Богородиця Миру» в м. Брум , Австралія;

- ікони іконостасу церкви преображення Господнього в м.Гобарт, Австралія;

- іменний антимінс патріарха УГКЦ Любомира Гузара;

- ікони іконостасу церкви Всіх святих українського народу у Львові

Р.Василик був автором проекту вівтаря для Літургії з нагоди візиту Святішого Отця Папи Івана Павла II в Україну (м.Київ), а також куратором Всеукраїнського проекту «Українці в світі», що представляє видатних діячів, народжених Україною, які відіграли важливу роль у творенні світової цивілізації, автором низки ікон та портретів в межах вказаного проекту.

Останні cтатті
35

Кобзар на лінії вогню
2017-03-18 13:35:29
Борітеся- поборите! Вам Бог помагає!”, - крізь віки лунають до нас слова великого Кобзаря, надихаючи на боротьбу за торжество Божої правди на нашій землі цілі покоління українського народу.

Від Крут до Донбасу
2017-03-18 13:10:33
Жертовний приклад героїв минулої доби став плідним ґрунтом на котрому відроджується дух борців за свободу в наші дні. Як говорив великий Кобзар: “Не вмирає душа наша, не вмирає Воля!”

Що можна і що не можна їсти в піст
2017-03-07 17:58:38
Більшість християн знає, що у піст не можна їсти м’яса. Та це не зовсім точне визначення. Виявляється, за деякими винятками більшу частину тижня під час Великого посту Українська Греко-Католицька Церква їсти м’ясо… дозволяє. То як тоді правильно постити? Розповідає о. Андрій Стадницький, голова Катехитичної комісії Києво-Галицького Верховного Архієпископства УГКЦ.

Послання Папи на Великий Піст
2017-02-21 11:11:01
У Ватикані оприлюднили послання Папи Франциска на Великий Піст 2017 року. Тема послання: “Боже слово – це дар. Інша особа – це дар”. Роздуми Святішого Отця зосереджені на євангельській притчі про багача і Лазаря.

Сестра Вероніка та її велике сімейство
2017-02-21 10:43:53
Шостий рік на південній околиці міста живе під одним дахом дружна дитяча спільнота. Тут розташувався так званий дитячий сиротинець святого Миколая Коломийсько-Чернівецької єпархії УГКЦ. Ми навмисне вжили вислів “так званий”, хоч офіційно він зареєстрований саме як сиротинець.

Росія, не розбираючись, знищує і фанатів ДНР, і патріотів України - очевидець про бої на Донбасі
2017-02-21 10:00:41
Більшу частину часу священик Української греко-католицької церкви, капелан Микола Мединський проводить в зоні АТО. Днями він знову повернувся з фронту до Києва.

Глава УГКЦ: "Московська Патріархія ніколи не була вселенським арбітром навіть у православному світі"
2017-02-04 11:02:44
Московська Патріархія намагається накинути світовій громадськості уявлення про Москву як “третій Рим”. Насправді Московський Патріархат є звичайною…

Три виміри служіння УГКЦ на півдні України
2017-01-21 13:03:04
Три виміри служіння УГКЦ на півдні України”,- розповідає о. Андрій Танасійчук, уродженець Коломийщини, протосинкел Одеського та Кримського екзархатів.

Отець Ігор Бойко: "Людська статевість - Божий дар"
2016-11-26 20:26:07
Церква пропонує у своєму навчанні збагнути дар статевості. З християнської антропологічної точки зору статевість - це великий Божий дар, який людина отримала і через нього покликана продовжувати діло сотворення людського роду.

Отець Орест Фредина в ефірі програми "ВІДКРИТА ЦЕРКВА. ДІАЛОГИ": "Бути християнином без Христа – неможливо"
2016-10-07 11:18:24
Бути християнином означає належати Богові. Належати Господеві – це отримати Його дотик через Таїнство Хрещення і тоді все життя бути Богові вдячним. Християнин все життя вчиться та ніколи не опускає рук. Бути християнином означає іти шляхом, яким є Ісус Христос.
  • Правлячий Архієрей



    Преосвященний Владика
    Кир Микола Сімкайло
  • Канцелярія єпархії
    Протосинкел
    о. м. Василь Мельничук

    Віце-канцлер
    о. Олександр Селезінка

    Економ
    о. м. Микола Романенчук

    Юрист
    п. Віра Сліпко
  • Церковний трибунал
    Судовий вікарій
    о. Володимир Прокіпчук

    Суддя
    о. Юрій Лукачик

    Захисник вузла
    Сергій Триф'як

    Нотар Олександра Болехівська
  • Прес-секретар
    о. Василь Перцович
    e-mail: percovych@ukr.net

    Канцелярія єпархії
    вул. І.Франка, 29, м.Коломия
    Івано-Франківської обл.
    78200 Україна
    e-mail: katedra-2005@ukr.net

    Наші кнопки
  • Дизайн
    pent@gon : studio
  • Підтримка
    Коломия ВЕБ Портал
  • Розміщення
    Дата-центра ВОЛЯ